Від пасивних глядачів до активних учасників. Гроші, розваги, екстрим, кохання, нові враження. Все це черкащани шукають по той бік телевізійних камер. Вибір у них величезний. Сучасний телепростір переповнений шоу на різний смак. Чимало містян уже стали зірками центральних телеканалів. Із черкаськими учасниками найпопулярніших телевізійних проектів спілкувалася Марія Гаврилян. Своїми враженнями від участі в них шукачі пригод поділяться в сьогоднішньому спеціальному репортажі.
Знайомтеся – «Шалена сімейка» Чернявських. Ці черкащани стали учасниками програми «Замок страху», що на «Новому каналі». Заявку на участь подали кілька місяців тому.
Валентин Чернявський, учасник програми «Замок страху»: «Идея пришла спонтанно. Зашел на форум, увидел, что кто-то ищет двух людей, не хватало на это шоу. Я подумал, зачем мне в чужую команду, если можно создать свою».
На кастингу Чернявські обійшли більше сотні команд із України. За умовами програми, учасники в кімнатах замку, переборюючи страх і відразу, повинні шукати гроші. Після кожного випробовування з команди «вилітає» двоє. Решта продовжує боротьбу за головний приз – 5 мільйонів гривень. Вражень від участі в програмі Чернявські привезли чимало.
Валентин Чернявський, учасник програми «Замок страху»: «Самый яркий момент, это когда я залазил на свинью, а сверху были деньги. Я тянусь за ними, а на меня выливают помои. Я ничего не вижу!»
Юлія Чернявська, учасниця програми «Замок страху»: «Когда коробки висели, дергаешь за веревку, а от туда сыпется мука, взрывы. В некоторых были тараканы мадагаскарские».
Готувалися до участі у програмі Чернявські ретельно. Ще до початку зйомок розробили план дій.
Проте стратегію команди ведучий почав руйнувати вже після першої кімнати.
Юлія Чернявська, учасниця програми «Замок страху»: «У меня был страх, что они могут протолкнуть всех девушек в финал. Я в финале себя бы не показала, я слабенькая в этом плане».
Зрештою у фінал потрапила таки дівчина.
Мар’яна Цикалова, учасниця програми «Замок страху»: «Я сама себе доказала, что могу больше, утерла нос нашим мальчикам, особенно мужу».
Перемога у програмі збагатила сімейну скарбничку Чернявських на більш аніж 190 тисяч гривень. «Шалена сімейка» нині розмірковує, на що витратити кошти та розглядає варіанти участі в інших телешоу.
На відміну від них, черкасець Денис Колесник по той бік камер шукав не гроші, а кохання.
Денис Колесник, учасник програми «Давай одружимось»: «Главным рычагом было желание жениться. Мне хотелось найти девчонку своей мечты, которую я ищу довольно давно».
За дивним збігом обставин однією з трьох наречених стала теж черкащанка Олена.
Олена Городиська, учасниця програми «Давай одружимось»: «Я вообще даже не думала об участии в проекте. Мне позвонила редактор, что есть возможность участвовать. Я говорю, что анкету не заполняла».
Анкету за Олену заповнили її подруги. А дівчина вирішила ризикнути, хоч і не вірила, що в такий спосіб можна знайти свою долю. І дива таки не трапилось. Із проекту Денис пішов під руку з іншою дівчиною.
Денис Колесник, учасник програми «Давай одружимось»: «Уехав с программы, я чувствовал моральное неудовлетворение, что что-то я совершил не то. Мне сложно было объяснить, что-то на подсознательном уровне».
Повернувшись додому, Олена та Денис зустрілися в соціальних мережах. За 4 дні пішли на перше побачення. Через місяць уже подали заяву до РАГСУ.
Олена Городиська, учасниця програми «Давай одружимось»: «Мы, в принципе, с первых дней приняли решение, что мы будем вместе не просто жить, не просто гражданским браком, а что мы – две половинки, созданы друг для друга».
Після скромного весілля в Черкасах телеканал «СТБ» зробив черкаським молодятам подарунок. Вони разом із ще двома парами справили шикарне весілля.
А от черкаське подружжя Попадьків за допомогою українського телепростору хотіло урізноманітнити сімейне життя. Заявку на участь у проекті «Міняю жінку» надіслала дружина Лариса.
Лариса Попадько, учасниця програми «Міняю жінку»: «Когда-то я одно время сидела в интернете. Уложила всю семью спать и смотрела передачу с другой черкасщанкой. Так заманчиво мигало там «Заповніть анкету».
Через три місяці Ларисі передзвонили редактори проекту. Чоловіка довелося вмовляти.
Лариса Попадько, учасниця програми «Міняю жінку»: «Сережа отказался: «Я не хочу! Мне тут чужую женщину пришлют! У меня двое детей, неизвестно, кого еще пришлют, вдруг трансвестита канадского».
Уже за кілька місяців під будинком Попадьків стояв автобус «Міняю жінку». Сергій споряджав дружину в дорогу з музикою.
Потрапила Лариса, не, як мріялося, за кордон, а на Київщину в місто Березань. У Черкасах жінка займається волонтерством. Допомагає дитячим будинкам і співпрацює з громадською організацією «Друг». Нову сім’ю жінка також намагалася долучити до благодійності.
Тим часом у Черкасах також не все гладко. Березанська мама знайшла спільну мову не з усіма членами родини.
Сергій Попадько, учасник програми «Міняю жінку»: «Я не хотел ее заставлять, что-то навязывать, любить животных. Хотелось показать, что, кроме бытовых вещей, находим в жизни еще какие-то моменты».
Попри ці конфлікти, Сергій і Лариса участю у проекті залишилися задоволені.
Сергій Попадько, учасник програми «Міняю жінку»: «Было сложно сначала. Наличие дома стольких людей, камеры, микрофоны, яркий свет. Сначала это был дискомфорт. А потом привыкаешь к этому всему».
Головне, зізнаються герої телепроекту, їм вдалося розбавити сіру буденність. Після участі у програмі, говорять, починаєш більше цінувати те, що маєш.
Лариса Попадько, учасниця програми «Міняю жінку»: «Мы начали больше ценить друг друга, уважать, любить».
Сергій Попадько, учасник програми «Міняю жінку»: «Это очень интересно, советую всем, рекомендую пробовать. Это все реально, все возможно!»
