Допомога особливим. Своє «ні» мовним бар’єрам сказали вихованці черкаського дошкільного навчального закладу І-ІІІ ступенів №37. Освітяни виграли грант на впровадження проекту з адаптації дітей із вадами слуху. Допомагати втілювати проект узялися американські волонтери з «Корпусу миру». Упродовж трьох місяців діти з вадами слуху вчилися сприймати довколишніх і спілкуватися з ними по-новому.
Руйнувати мовні бар’єри взялися викладачі школи №37. Упродовж трьох місяців у навчальному закладі впроваджували інноваційний проект із адаптації дітей із вадами слуху. Допомагали освітянам волонтери з «Корпусу миру». По завершенню проекту діти спільно з вчителями та закордонними гостями влаштували суботник. За словами американки Лаури Людвіг, багато дітей завдяки проекту подолали свій страх перед спілкуванням.
Лаура Людвіг, волонтер із США: «Проект справді чудовий. Такі програми допомагають і нам розвиватися та сприймати людей із певними вадами, і допомагають глухим дітям учитися працювати та взаємодіяти з іншими людьми».
Задоволена проектом і директор школи. Жінка запевняє: адаптуватися та спілкуватися вчилися не лише діти з вадами слуху, але й учителі та навіть батьки. Проект допоміг багатьом подолати труднощі у спілкуванні.
Ірина Зганяйко, директор закладу: «Працювали за трьома напрямами, група була дітей від 6 до 10 років. Створили дві групи, виявлявся емоційний стан дітей, рівень тривожності, можливість комунікації, рівень спілкування. Дуже цікаво, це все було в ігровій формі».
Двічі на тиждень із дітьми працювали психологи та волонтери із США. Спеціалісти допомагали дітям адаптуватися в незвичних для них умовах, знаходити спільну мову з однолітками та не боятися йти на контакт.
Олена Куліш, викладач кафедри психології ЧНУ ім. Б. Хмельницького: «Дуже ефективний для таких дітей, тому що вони потребують більше уваги, щоби вони мали можливість сходити до магазину, поспілкуватися з людьми на вулиці. Усі ці здібності та навички ми з ними розробляли та давали можливість їм самотужки випробувати свої вміння».
Окрім дітей, спілкуватися з особливими дітьми по-новому вчилися й дорослі. Нині ж найбільша мрія освітян – перекваліфікація школи із закладу міського підпорядкування в обласний. Адже багато дітей їздять на навчання із інших районів. Дехто вимушений винаймати житло, найменші ж ночують просто у школі.
