Близько 350 дітей в області живуть у прийомних сім’ях та будинках сімейного типу. Як стверджують соціальні працівники, колишнім сиротам навіть у чужій родині краще, ніж в інтернаті. Сімейне виховання дає можливість дитині відчувати себе повноцінною. Утім, батькам з такою дитиною не легко. Щоб поліпшити психологічний клімат в родині, прийомні батьки відвідують підготовчі курси. Журналісти ВІККА-НОВИН спілкувалися з випускниками.
Родина Сидунів з Верхнячки збирається приєднатися до сімей, які здійснили цей подвиг. У їх селі на Христинівщині вісім родин взяли на виховання сиріт.
Олександр Сидун, випускник курсів для прийомних сімей: «Ми хочемо дати дітям повноцінну сім’ю».
Наталія Сидун, дружина: «Мені треба спілкування. Чоловік – велика дитина, а мені треба гратися з малими дітьми».
Олександр та Наталя на курси приїхали удвох. Зізнаються, що очікували на лекції та педагогічні настанови. Натомість довелося гратися в «дочки-матері».
Олександр Сидун, випускник курсів для прийомних сімей: «Те, що мені підказали отут, я й на 50% не здогадувався. Не вникав в дитячі переживання, не дивився на світ з їх позиції».
Любов із Золотоноші теж приїхала за знаннями. Жінка працює в інтернаті. На курсах вчилася бути гарною мамою для чужих дітей.
Любов, випускниця курсів: «Ми, з боку дітей, ніколи не задумувались, як воно їм в тій чи іншій ситуації».
Соціальні працівники впродовж 5 років удосконалюють свої методики. Все для того, щоб майбутнім батькам було легше прийняти чужих дітей в свої сім’ї.
Ніна Бабій, директор обласного центру соціальних служб у справах сім’ї, дітей та молоді: «Рідна дитина і сирота – це дві різні дитини. Тільки на курсах можна навчитися передбачити особливості поведінки цих дітей».
Лідія Юрченко, тренер курсів: «Наш тренінг складається з 3 блоків, перший – емоційний. Батьки переживають почуття дітей, які навчалися в інтернатних закладах».
Це вже 23 група батьків, які будуть створювати прийомну родину. Після підготовчих курсів, їм легше приміряти на себе нові ролі. Хоча бувають випадки, коли після перших занять потенційні батьки переконуються: вони не зможуть чужу дитину любити, як свою. Психологи кажуть, що це також позитив. Краще завчасно розставити всі крапки над «і» та не травмувати дитину.
