Школярка проти СНІДУ. Наймолодша в Україні учасниця руху проти ВІЛ бореться з хворобою та допомагає іншим.
На перший погляд, ця симпатична 14-річна киянка нічим не відрізняється від своїх ровесників. Як і всі, Ліза Ярошенко захоплюється танцями, ходить до школи та спілкується з однолітками. Але окрім цього, вона – активістка руху з боротьби зі СНІДом. Дівчина не з чуток знає про цю хворобу. ВІЛ вона заразилася від наркозалежної матері.
Ліза Ярошенко, активістка руху з боротьби зі СНІДом: «Моя мама померла від СНІДу, коли мені було шість років. Я почала дуже часто хворіти, потім пішла з бабусею до лікарні… так дізналася. Сама здогадалася навіть».
Із 1987 по 2011 роки в Україні зареєстровано більше 202 тисяч ВІЛ-інфікованих. За даними ЮНЕЙДС, у країні з 45 мільйонним населенням лише в 2011 році з’явилося більше 21 тисячі нових носіїв ВІЛ. Незважаючи на масштаби, міфів про цю хворобу у країні теж чимало.
Ліза Ярошенко, активістка руху з боротьби зі СНІДом: «У нас у школах, в яких я вчилася раніше, навіть на уроках говорили вчителі, що ВІЛ передається повітряно-крапельним шляхом, що з такими дітьми не можна спілкуватися. Я із цього приводу дуже багато сварилася з учителями. Дуже багато, вони навіть виганяли мене з класу, до директора приводили, тому що я лаялася з учителями серйозно». Непоінформованість населення підштовхнула дівчину взятися за поширення інформації про чуму XXI століття.
Ліза Ярошенко, активістка руху з боротьби зі СНІДом: «Ми почали придумувати всілякі проекти, якісь флешмоби робити. Якось так втягнулася в це все. Круто дуже, мені подобається допомагати, мені пишуть у мережах дуже часто люди, дорослі. Їм, можливо, 30-40 років. Вони пишуть мені, просять якусь пораду. Мені подобається їм допомагати, давати поради, підтримувати».
Нині Ліза Ярошенко живе із прийомними батьками, які підтримують її діяльність і намагаються, незважаючи на великі витрати, продовжувати її лікування.
Оксана Алігева, прийомна мати Лізи Ярошенко: «Я розумію, що максимум на місяць у нас препарати є. Але в нашій нестабільності я не знаю, що може статися через місяць. І незрозуміло, як далі рухатися. Оскільки ці препарати не продають навіть. У тому випадку, якщо раптом буде та сума, яка потрібна на придбання цих препаратів, ще виникне проблема знайти їх. Оскільки їх у вільному продажі немає. І я так розумію, через сьогоднішній закон і не буде».
У грудні минулого року Ліза виступила на прес-конференції у Верховній Раді. Вона закликала депутатів переглянути бюджет 2013 року, в якому передбачено скорочення фінансування програм лікування ВІЛ, туберкульозу та гепатиту.
Ліза Ярошенко, активістка руху з боротьби зі СНІДом: «Я дуже прошу депутатів, щоби вони звернули увагу на це та не допустили, щоб така історія, яка сталася зі мною, сталася ще з кимось».
У той час звернення дівчини не було почуте, і бюджет залишили без змін. Проте пізніше, після численних протестів і страйків, законодавці все ж пішли на поступки. Представник української неурядової організації людей, що живуть із ВІЛ, говорить, що відсутність фінансування неприпустима.
Дмитро Шерембей, представник ВМ «ЛЖВ»: «Ми точно знаємо, що в Україні досить коштів, щоб зупинити три епідемії: епідемію СНІДу, епідемію гепатиту й епідемію туберкульозу. Ми провели «Євро-2012» та витратили мільярди для того, щоб він тут був. Усі європейці бачили, як це відбувалося. Наведу маленький приклад: один стадіон, який побудували до «Євро-2012», коштує стільки, що за ці гроші можна було б лікувати 36 років поспіль усіх ВІЛ-інфікованих в Україні».
Згідно з даними ЮНЕЙДС, в Україні від СНІДУ щорік вмирають 3600 осіб. Окрім цього, на початок 2012 року лікування потребували більше 120 тисяч ВІЛ-інфікованих українців.
