Безкінечні тренування, постійні роз’їзди, відповідальні змагання та ще й шкільні уроки. У такому режимі нон-стоп живе 15-річний гравець «Черкаських Мавп-96» Станіслав Михайлюк. Під напружений графік сина підлаштовуються і батьки – у ритмі баскетболу живе ціла родина. ВІККА-НОВИНАМ не легко було зібрати всіх в один час і в одному місці. Між тренуваннями їх вловила Марія Гаврилян. Як погостювала – зараз і розкаже.
Команда «Черкаські Мавпи» 96-го року народження своїми успіхами дає привід Черкасам пишатися. Ці юнаки про себе голосно заявили вже не лише на рівні України, а й Європи. Наполегливим тренуванням вони віддають увесь вільний час. А свого тренера бачать частіше, ніж батьків і друзів. Максим Міхельсон незмінно тренує хлопців уже сьомий рік.
Максим Міхельсон, тренер команди «Черкаські Мавпи-96»: «Рост и в прямом, и в переносном смысле. Потому что ребята из мальчишек, ростом 1.10-1.20 выросли до двухметровых. И в профессиональном плане они сделали огромный шаг вперед. Этому в доказательство и места, которые они занимают, и привлечение в сборную команду страны».
Зранку школа, потім тренування. І так практично щодня майже 9 років. Баскетболом 15-річний Святослав Михайлюк усерйоз захопився у другому класі. Але і до того інші іграшки, крім м’яча, його мало цікавили.
Інна Михайлюк, мама: «У віці 7-8 років якось розпитувала сина, які він пам’ятає іграшки з дитинства. Сказав, що пам’ятає м’яч, який у нього вкрав собака. Тільки про м’ячі в нас була мова з дитинства».
Нагода отак разом зібратися за спільним столом у родині Михайлюків випадає вкрай рідко. Розклад сімейного життя підлаштований під графік сина.
Юрій Михайлюк, батько: «Життя наше сімейне останні років 6 іде в ритмі баскетболу. Ми і своє життя, і роботу підлаштовуємо саме під ритм баскетболу, доводиться багато чим жертвувати». Та ці жертви, переконані батьки, виправдані. Вже сьогодні колекція нагород і відзнак Свята сягає сотні.
Святослав Михайлюк, гравець команди «Черкаські Мавпи-96»: «Командні: ми ставали 5-разовими чемпіонами України, багато призових місць на Євролізі, по Україні, по області, багато разів ставав MVP по 97, 96 році, на європейському турнірі. Я був у таборі «Джордан бренд класік». Це просто було неперевершено. Це були кращі дні в моєму житті».
Насичений і напружений ритм життя хлопцю в радість. Баскетбол для нього став універсальним ключем від багатьох дверей. У свої 15 років Святослав Михайлюк скоро мінятиме вже другий закордонний паспорт. У документах просто не вистачає сторінок під візи. За такий шанс у житті сина батьки вдячні керівництву та меценатам баскетбольного клубу.
Юрій Михайлюк, батько: «Подивіться, скільки дітей задіяно, я не побоюсь цього слова, у спортивній академії. Вони відірвані від вулиці, вони займаються улюбленою справою. Прикладів таких в Україні, мабуть, немає. Тому велика вдячність і шана цим людям – Михайлу Бродському та Сергію Одаричу, а ще – керівництву клубу «Черкаські Мавпи».
Не можна, додає батько юного спортсмена, недооцінити й роботу тренера команди. Вимогливий Максим Міхельсон своїм підопічним розслабитися не дає. Зірок із неба хлопці не хапають: всі їхні успіхи – результат щоденної наполегливої праці. Сьогодні вони розуміють, що це лише дивіденди в доросле життя у професійному спорті.
Максим Міхельсон, тренер команди «Черкаські Мавпи-96»: «В этом возрасте все достижения – только показатели перспективы. А вот как он этим уже воспользуется, как будет дальше развиваться, насколько серьезно он будет относиться к этой работе».
