Бій у танці. Раніше світ знав лише про одне бойове мистецтво, що більше нагадує танець – бразильську капоейру. Хоча українці мають власне – автентичне. Активне відродження бойового гопака триває майже 30 років. Цієї зими така секція з’явилася і в Черкасах. За самобутніми тренуваннями спостерігала Марія Гаврилян. Хоч бойових елементів і не засвоїла, але цікавинок таки дізналася чимало. Далі її сюжет.
Відроджене із танцю стародавнє бойове мистецтво вивчають і в Черкасах. Школа бойового гопака у нашому місті з’явилася лише півроку тому. Серед містян вона викликає жвавий інтерес, щоправда постійних відвідувачів не багато – до 15 осіб. Хлопці навіть не мають власного приміщення. Тому улітку займаються просто неба – у дитячому парку. Кожне заняття – справжній ритуал, починаючи із привітання.
Дмитро Швець, гопаківець: «Всі гопаківці вітаються ось так – беруться за жили, це древнє вітання. Так ми відчуваємо, наскільки ми потужні».
За спортивну форму гопаківцям, як і годиться, шаровари та червоні пояси. Коли всі перевдяглися – починається тренування. Після звичного «Рівняйсь! Струнко!», незвичне:
Гопаківці всі гуртом: «Слава Україні! Героям слава! До молитви!
По молитві – інший ритуал – пісня.
Далі все традиційно – 15-ти хвилинна розминка та безпосередньо тренування. Як і в будь-якому бойовому мистецтві, елементи гопака мають свої назви із самобутнім українським колоритом. Удари руками, наприклад: «стрімляк», «кузень», «джиган». Ногою – «копняк». Після того, як хлопці засвоюють базові прийоми, вони можуть здобути вищий рівень на спеціальних семінарах.
Дмитро Швець, гопаківець: «Там і змагання, і навчання. Якщо все проходите успішно – вам дають рівень. Всього їх сім: жовтяк, яструб, сокіл, джура, козак, характерник і волхв».
Це все – поки що у перспективі для черкаських гопаківців. Нині вони тричі на тиждень збираються задля власного задоволення, і щоб поспілкуватися із однодумцями. Кожен знаходить тут щось своє.
Роман Надточій, гопаківець: «Це така дисципліна, яка формує з тебе справжнього козака, коли ти знаєш, до чого йти, свою ціль».
Олег Соломаха, гопаківець: «Раз у два тижні ми збираємося, співаються пісні, молитва. Відроджуємо традиції».
Дмитро Швець, гопаківець: «Взагалі всі гопаківці – це не просто люди, які прийшли з вулиці, щоб навчитися битися, це люди, які прийшли знайти побратимів і розвиватися в першу чергу духовно».
