Ляльки для ненароджених. Унікальну виставку представили у Черкаському Краєзнавчому музеї. Міжнародний мистецький проєкт приурочений до 90-річчя Голодомору в Україні. Інформує власний кореспондент ВІККА.
Ольга Голубятникова мусила покинути рідний Слов’янськ на Донеччині. Зараз живе на Черкащині. Її мама, будучи дитиною, пережила штучний голод 1946 року. Спогадами про той страшний час ділилася потім з донькою. Поки мати ходила у місто у пошуках їжі, четверо дітей по кілька діб мусили виживати самостійно. Старші діти доглядали молодших.
ОЛЬГА ГОЛУБЯТНИКОВА, ЛЯЛЬКАРКА
Щоб хоч якось нагодувати молодшу сестру, жували гарбузове насіння і робили куклу. З тряпочки накрутила, нажувала і молодшій сестрі давала.
Світлана Клименко — майстриня зі Сміли. Долучившись до проекту, поринула у вивчення історії рідного краю. Вивчала документи, статистику, фотографії, дивилася документальні фільми.
СВІТЛАНА КЛИМЕНКО, ЛЯЛЬКАРКА
Голодні люди під парканом. На основі фотографій. Всі хотіли їсти в той час. І старі, й малі. І це я зробила таких дідусів.
Композицію майстриня створила, консультуючись із науковим працівником. Разом намагалися максимально передати реалії того часу.
СВІТЛАНА КЛИМЕНКО, ЛЯЛЬКАРКА
Ось тут і вагон є повний зерна, але не можна було взяти зерна. Люди його бачили, люди хотіли їсти.
Автори робіт — не лише із Черкащини та всієї країни, а ще й українки, які живуть за кордоном. Ідея виставки належить лялькарці Тетяні Золочевській. Крізь призму дитячої іграшки майстрині зобразили одну з найбільших трагедій українського народу — Голодомор 32-33 років. Звіритися з історичними фактами допомагала співробітниця краєзнавчого музею Тетяна Григоренко.
ТЕТЯНА ГРИГОРЕНКО, СТАРШИЙ НАУКОВИЙ СПІВРОБІТНИК ЧЕРКАСЬКОГО ОБЛАСНОГО КРАЄЗНАВЧОГО МУЗЕЮ
Це ляльки для ненароджених дітей. Для тих дітей, які ненароджені, бо померли їхні батьки. Померли дітки, які могли б стати батьками. Компенсувати нестачу цих діток оцими ляльками.
Письменниця Анна Григорович пише дитячі книги. Зізнається, роботами майстринь надзвичайно вражена, адже ці історії про дітей – невигадані.
АННА ГРИГОРОВИЧ, ПИСЬМЕННИЦЯ
Я розумію, що треба розмовляти ще більше. І з дорослими, і з дітьми. Щоби ми ніколи не забували цю страшну історію нашого народу. Щоб ми розуміли необхідність відстоювати право на власну гідність, на власну землю і щоб ніколи не повторилися ці всі жахи.
Проживати разом зі своїми ляльками горе важко — зізнаються майстрині. Та все ж, знайшли у собі мотивацію та сміливість творити.
Олеся ОМЕЛЬЧЕНКО, Іван ДУДА, ТЕЛЕКАНАЛ ВІККА
