Пам'ятаю кожну хвилину того страшного дня…
Весь жах Маріїнського і 17 лікарні, все мерзенне кодло, що засіло в Рибака і навіть тоді, коли смерть вже косила кращих наших хлопців на Грушевського, в Маріїнці, на Інституцькій, вони не вірили в падіння режиму Януковича.
Здавалося, не буде дня страшнішого…
А потім був страшний рік. І настав страшний лютий вже 2015. Дебальцево. Всі думки про хлопців, які зараз там. І про неминучу відповідальність Путіна і Януковича, за всі вбивства, страждання і смерті украінців, за їхню війну проти нашої країни, яка просто вирішила назавжди відірватися від мордора, бути вільною, бо в клітці українці не живуть!
