За що я люблю аеропорти – усі, крім російських – то це за різноманітність і рух. Тут вічний паноптикум колоритних типажів.
Ось азіатка намагається вгамувати сина й доньку, купуючи хот-дог, а вони принишкли і чекають у візочку. Ось прадавній індус з півметровою бородою з рожевою чалмою на голові всівся зі своєю бабцею на електрокар і чекає багаж. Ось поліцай гордовито викроковує вздовж траволаторів, бряцаючи паском,на якому, як у нашого електромонтера, лише кігтів не вистачає.
Продають смачнющі німецькі сосиски і звичайні БігМаки, коштовності і парфуми, безкоштовні газети, вай-фай і зарядки.
Студенти, фріки, араби, негри,українці, прибиральники, американці, митники, продавці, поліцаї – всі наче у передноворічній виставі. Такий собі "Міцний горішок", без Брюса.
