Оце і є справжня Україна.
Не країна начальників, прокурорів, мєнтів-мусорів.
Не країна набундючених чиновників і пихатих президентів.
Не країна хабарників і злодіїв.
Це вам очі замилюють, ніби то і є Україна, яку ви бачите в телевізорі, в якому безкінечно галамагають політики і їхні прикормлені шлюхи-журналісти.
Україна це не те, про що вам розказують тупі анекдоти, хихотячи гнилозубим смердючим кацапським ротом.
Україна – це набагато більше і набагато сильніше.
Набагато глибше.
І набагато простіше.
Як оте яблучко від бабуні для солдатика на вокзалі.
Їж, дитинко, та рости великий-великий!
Їж, синку, та згадай колись бабусю добрим словом.
Незлим тихим.
Українським.
