Товарищ москаль, на Украину зубы не скаль. И шутки не скаль. И с Украиной шутки не шути. Ми б тебе, "товаришу" москаль, і не згадували в день Нашого Свята, якби ти не приперся своїми бридкими брудними берцями і вонючим камуфляжем на Нашу землю.
Але ти зробив зовсім протилежне – не приборкав, не злякав. А згуртував, об'єднав, зробив нас сильнішими.
Чи знаєте ви , " браття", що таке, коли сотні дорослих чоловіків, що бачили десятки смертей, плачуть під " Пливе кача"….. Не забудемо вам і не простимо….
Чи знаєте ви, що відтепер наші державні символи – прапор, гімн , наш тризуб- герб викликають у нас абсолютно інші емоції, аніж два роки тому. Бачимо прапор, чуємо " Ще не вмерла!" – і горло перехоплює, бо це символи нашої незалежності. Незалежності від вас, " браття".
Ми усвідомлюємо відповідальність за те, що маємо вистояти і відстояти нашу Незалежність і змінити країну. Зробити іі європейської і заможною.
Це був чудовий парад. Ми побачили Іншу Армію. Якою пишаємося. Ми так несамовиті кричали, коли президент нагороджував званням генерал-майора легендарного Ігоря Гордійчука, якого в страшному 2014 везли в морг після бою на Савур- Могилі, бо в нього не було півчерепа… А Ігор вижив, і сьогодні він САМ стояв і з гордістю дивився на своїх вихованців з ліцею Богуна! І весь Хрещатик стер руки , так ми аплодували , коли йшли мобілізовані з АТО, з засмаглими не на морях обличчями! І , нарешті, ми побачили справжню сучасну техніку, що іі чекають на фронті і куди вже сьогодні вона поїде. Ці гаубіці і танки, вироблені на народні гроші, на сплачені українцями податки – вселяють впевненість, що вистоїмо. Це правда, народна Армія. З тими хлопцями, що йшли сьогодні Хрещатиком. Ми відчували іх надійність, вони –наше захоплення, любов і віру!
Коли їдеш по дорогах в прифронтових містах – він співає від вищерблин асфальту від броні. І як тепер трохи співатиме асфальт на Хрещатику- то не страшно, може деякі " Мерседеси" і " Бентлі" згадають, що лише за декількасот кілометрів- йде війна…. Вона ще не закінчена. Ворог не заспокоївся і біснується від однієі згадки про нашу незалежність. Але ми вистоїмо.
І ще – вперше за два роки я знову відчула ( і знову на Майдані) такі важливі для нас єдність і любов. Україна і її день народження нас об'єднали. Я так рада, що на цей Парад були запрошені і колишні полонені, і воїни, і поранені, що проходять реабілітацію. Посли, святі отці, і головне –українці, кияни, гості столиці – ми правда всі об'єдналися в ці важливі доя нас хвилини: і плакали під " Пливе кача", і підспівували " Червону калину" під рокіт танків, і аплодували нашим воїнам.
Чудова промова президента. Важлива нова традиція – вручення бойових прапорів військовим частинам, що відзначилися на фронті! Дуже урочисто і емоційно. І потім – радісні зустрічі з тими, з ким бачилися в госпіталях, кого визволили з полону. І думи про тих, кого маємо витягти. І звільнити – весь Наш Крим і Донбас.
