Числа так 3 липня 2015 року отримав я повістку, за якою мав з'явитися до прокуратури (слідчий Слюсар) 30 липня на 11 годину по справі громадянина Проценка О. О. (Сан Санича).
Як законослухняний громадянин з'явився за 15 хвилин до визначеного часу, знайшов слідчого в кабінеті без будь-яких опізнавальних знаків. Назвався. Попросили почекати за дверима. Почекав до 11-15. Об 11-15 слідчий повідомив, що він дуже зайнятий і зможе мене прийняти не раніше 15-00 (нафіга слати мені повістку на час, коли будеш зайнятий???) і запропонував прийти на 15-00.
Тут уже я ввічливо відмовився і запропонував зустрітись наступного дня, дав свій номер телефону і попросив слідчого повідомити годину, коли йому буде зручно мене допитати по справі. Чекаю донині.
Воно мені не дуже то й треба, я все одно нічого не пам'ятаю по справі і подіях, яким уже понад півтора року. Але набіса було мене смикати, слати 3 липня повістки на 30 липня, а 15 липня дільничним слати повістку на 13 липня? Все задля того, щоб побачити мене??? От з таким відношенням і розслідуються злочини в нашій державі. Гнати всю шелупонь у шию! Вчергове переконався, що з 2005 року, коли вперше довелося допитуватись в прокуратурі, там нічого не змінилось.
