Про останню поїздку в АТО. Спочатку виїжджали блакитним бусом, при виїзді з Черкас заклинив супорт (добре, що майже вдома), повернулися. Найбільше хвилювалася за передачки та продукти, які псуються, вночі розвантажували в холодильник. На другий день купила 4 літні шини на свій бус і поїхала своїм.
Спочатку 53-тя бригада, яку всі критикували, і я також. Приємно вражена бойовим духом бійців, відчуваються зміни в бригаді на всіх рівнях після заміни командира. У хлопців значно покращилось постачання продуктами, господарчими товарами, підвищилась дисципліна. Трішки "шкандибає" забезпечення паливно-мастильними матеріалами. Обстрілюють з початку червня регулярно і масивно. Б’ють і міномети, і САУшки… Є поранені, а в ту ніч, коли ми були, і 200-ті… Зустрічали нас як найрідніших гостей, пригощали кавою.
Потім передова. Наші рідні хлопці з Черкас, Золотоноші… Справжні Патріоти, Чоловіки, Захисники. Так чекали, що виїхали назустріч! Приїхавши на місце, перекрили видимість ворогу "КРАЗами", щоб не розстріляли буса. А самі йшли поперед нас, закривши собою від снайпера! Ну як до таких не приїжджати? Як не допомагати? Навіть обід зготували до нашого приїзду! Скажу чесно: такої смачної перлової каші ніколи не їла, чи то із солдатської миски, чи то від приправи від куль, які лунали поряд. Але дуже смачно! На запитання до кухаря: " Що вам ще потрібно?" Відповів, не задумуючись: "Миру!". Розпитали про перші дні, коли не було води і хліба… Дійсно, дали 1,5 л води аж на… 5 днів! Пили розсіл з огірків і помідорів… На цю репліку я мимоволі сказала, пам’ятаючи зауваження воєнкома "что они ноют, как дети малые!": "Ну, це теж рідина…" Після розголосу в пресі про цей підрозділ все налагодилось відразу! І забезпечення продуктами, і теппловізор дали, який "не положено по штату"!
Привезли ми нашим хлопцям крупи, свіжі овочі, воду, м’ясні консерви, печиво, чай, домашні смаколики, свіжоспечений хліб, миски, відра, засоби гігієни та багато іншого, а найголовніше – рації та бінокль.
Поверталися під звуки артилерійської канонади… Хлопці хотіли швидше нас випроводити, щоб ми не постраждали… В голові чи то від втоми, чи то від пострілів пульсувало одне: "Війна! Справжня війна!!!". Коли це закінчиться??? Коли???
