Днями змогла випасти на кілька днів з українських реалій – їздила на семінар у Білорусь.
Мінськ справив на мене дивне враження: у ньому типовий соцреалізм живе поряд із якоюсь чисто європейською затишністю. Величезні площі, широкі проспекти, моторошні (як на мене) радянські герби, безліч прапорів і лозунгів типу "мір, труд, май" і при цьому буквально у кроці – акуратні газончики, парочки, що цілуються на лавках біля фонтану, католицький собор. Основні "плюси", які помітні одразу, – чистота, рівні дороги, новий і зручний громадський транспорт. Мінуси – "радянське" обслуговування, відсутність вай-фай на кожному кроці та неможливість обговорювати політичні події. А ще там дуже важко поміняти гривню.
Водночас у цій по суті робочій подорожі я отримала суперприємний бонус – втрапила на святкування Купалля в мальовничому селищі Ракові. І це було надзвичайне дійство! От ви знали, що білоруський національний інструмент, хоч і називається "дуда", а виявляється, то справжнісінька волинка? Знаєте, як круто під ту музику бігати в хороводі навколо величезного вогнища, які веселі білоруські народні танці? Словом, мені дуже пощастило! Мабуть, щось схоже відбувається у нас в Легедзиному, і в мене з'явилося непереборне бажання туди поїхати та порівняти традиції святкування.
Ще одне приємне враження: ставлення білорусів до Українців. Воно коливається від співчуття (як же ви там?! хоч би війна припинилася скоріше!) до гордості (ви молодці, що боретеся!). Якось серед купальських ігрищ, коли дівчата і хлопці бігли хороводами одне навпроти одного, хтось із хлопців запустив: "Слава Україні!" і дівчата відповідали "Героям слава!". Один з учасників свята сказав мені: "Кожны свядомы беларус супраць маскалёў і за Украіну стаіць". А прямо в центрі Мінська на статую Святого Георгія хтось почепив жовто-блакитну стрічку!
Дзякуй вам, сябры, за шчырую падтрымку!
І от після зачищеної від політики (ніщо там не нагадує, що є якесь політичне життя!), стерильно Білорусі я була трохи в стресі, перечитавши новини за тиждень. В українській атмосфері відчутно абсолютно "майданівську", до болю знайому напругу. Якби вчора Порошенко не припинив перемир’я, вже сьогодні палали б шини…
