Най вишиванка стане повсякденним строєм, або флешмоб, для якого не треба нікуди йти.
Суть свята – просто одягнути вишиванку і в ній піти на роботу чи на навчання. Разом з тим, така дія має глибокий контекст, адже йдеться про вираження своєї національної та громадянської позиції, культурну освіченість та духовну свідомість.
День вишиванки з’явився спонтанно у стінах Чернівецького національного університету у 2007 році. Ініціатором флешмобу стала студентка факультету історії, політології та міжнародних відносин Леся Воронюк. Розпочавшись згуртованим студентством, за вісім років День вишиванки розрісся до всеукраїнських масштабів, має свою конкретну дату (третій четвер травня), не прив’язаний до сих пір до жодного державного чи релігійного свята, як і до жодної політичної сили чи руху в Україні.
Черкаси, як виявилося, вже вдев’яте долучаться до свята. Черкащани – активні учасники Дня вишиванки і люблять не лише себе порадувати вишитим одягом, але й ощасливити усе довкола: є у місті ліфт у "вишиванці", були одягнені у сорочки скульптури русалки у Ювілейному парку, Василя Симоненка біля Палацу одружень та Івана Підкови на Замковій горі. Але й цього мало! 24 травня жителі міста зберуться на "Мегамарш у вишиванках", візьмуть участь у благодійному ярмарку, майстер-класі з виготовлення оберегів для черкащан-бійців АЗОВу та запишуть відео-звернення до захисників.
І наостанок кілька правил носіння вишиванок від "Міста на "Че":
1. Будьте щирими: не носіть вишиванку заради моди.
2. Будьте природніми: виривайтесь до сонця з приміщення – нехай увесь світ бачить, що українці прекрасні.
3. Будьте вільними та творчими: нехай вишиванка буде проявом вашого натхнення та уяви.
4. І, нарешті, пам’ятайте: це – чи не єдиний одяг, який пасує всім без винятку волелюбним українцям.
Вишиванка – символ Батьківщини,
Дзеркало народної душі,
В колисанці купані хвилини,
Світло і тривоги у вірші.
Вишиванка – дитинча кирпате,
Що квітки звиває в перепліт,
Материнські ласки, усміх тата,
Прадідів пророчий заповіт.
Вишиванка – писанка чудова,
Звізда ясна, співи та вертеп.
Вишита сльозою рідна мова,
Думами дорога через степ.
Вишиванка – біль на п`ядесталі,
Слава, воля, єдність, віра – ми.
Журавлем курличе, кличе далі,
Стелить вирій взорами-крильми.
Біля річки дитинча кирпате,
Кинуло віночок в часу тлінь –
В плетиві надії, мрії, злато,
Загойдалась пісня поколіннь.
Колисанки не забудь дитино,
В серці вишиванку залиши…
Не зліпити болем Батьківщину,
Як розбите дзеркало душі.
Юрій Лазірко
