Усі жителі Черкас мають право давати зауваження щодо запропонованого детального плану забудови прибережної зони у мікрорайоні Митниця. Адже вони усі – повноправні користувачі загальноміських пляжів і парків, зон відпочинку. Зони відпочинку межують із забудованими територіями, тому, здається, право усіх мешканців надавати зауваження розповсюджується і на території, що охоплює детальний план забудови.
Житлова забудова повинна бути, оскільки таке призначення цієї частини намиву із самого початку і житловий фонд, що передбачено створити, враховані у загальному балансі по місту.
Але питання – яка забудова?
Чи то малоповерхові "курники", як передбачалося попереднім Генпланом, чи хаотична безмасштабна забудова, що передбачається наданим нам детальним планом забудови? Який це має вигляд із Дніпра? Який вигляд із прилеглих частин міста? Чи матимемо задоволення, пересуваючись тими сірими напівкварталами? Чи буде зручно?
Однозначно – ні те, ні інше.
Ділянки такої містобудівної якості в усіх містах забудовуються високоякісною архітектурою, яка починається з високоякісного планування.
Коли за радянських часів було здійснено забудову Митниці стінами невиразної архітектури, всі сподівалися, що згодом, на вільних територіях намиву буде створене справжнє обличчя міста. На жаль, розроблений детальний план забудови не лише не виправдує сподівання, але й викликає занепокоєння щодо якості (в будь-якому сенсі) майбутньої забудови.
Те, що запропоноване нам сьогодні – намагання як найшвидше забудувати і продати. Поважаємо діловий підхід. Але темпи – не головне. Адже забудова – це назавжди. Вигляд із Дніпра – це назавжди. Наше самопочуття у місті – це теж назавжди. Тому й план забудови потрібно робити назавжди.
