Цілий місяць у Черкасах вшановували ветеранів однієї із найдавніших професій. Журналісти ностальгували, влаштовували історичні фотовиставки та роздавали поради молодим колегам. Мовляв, раніше журналістика була не ремеслом, а творчістю. А із тими, хто формував громадську думку, влада рахувалася. До людей, які були у витоків черкаської журналістики, дослухалася Ольга Скорик.
У 44-му, сімнадцятирічним юнаком, Григорій Володимирович пішов на фронт. Тоді бути журналістом навіть не думав. Так розпорядилося життя.
Григорій Суховершко, ветеран журналістики: «Брав участь у бойових діях із японцями з 9 серпня до 6 вересня 1945 року. Був поранений, мене списали на стройову. У газету потрапив за наказом».
Пригадує: перша стаття теж була на військову тематику. Відтоді так і пішов по газетній справі. Працював редактором Драбівської та Городищенської районних газет. Був інструктором із преси в обкомі партії.
Григорій Суховершко, ветеран журналістики: «Зробили головним редактором газети «Молодь Черкащини». Дуже добре це пам’ятаю. Газета була хороша, зі мною працював Василь Симоненко три роки, з першого до останнього дня».
Писати вісімдесятичотирирічний Григорій Суховершко не припиняє й дотепер. Хоч зібрання святкове, та метри черкаської журналістики говорять про наболіле. Радять молодим колегам щонайдовше залишатися цікавими аудиторії.
Григорій Суховершко, ветеран журналістики: «Журналіст повинен кожну свою статтю будувати по-новому. Бо життя не схоже, і люди не схожі, і явища не схожі. А якщо журналіст стає, як чоботар, я проти цього. Журналістика – це творчість».
У залі Будинку вчителя на традиційну зустріч зібралося до півсотні ветеранів професії.
Сергій Томіленко, голова Черкаської обласної організації НСЖУ: «Це люди, які творили історію газети «Черкаська правда», які творили історію обласного радіо, обласного телебачення. Це дуже авторитетні люди. У свій час їхнє слово мало вагу».
Ініціатором заходу стала обласна спілка журналістів.
