У Черкасах живуть найсовісніші контролери-касири. Їх "ВІККА-НОВИНИ" відшукали на місцевому тролейбусному управлінні. Для тамтешніх електротранспорт – то справа усього життя. Бо у любові до екологічних машин знайшли себе. До 50-річчя черкаського тролейбусного парку мої колеги розкажуть про фанатів тролейбусного руху.
Черкащанка Олена свій день розпочинає о 4 ранку. І так уже 5 років поспіль. Жінка працює водієм тролейбуса.
Олена Костецька, водій тролейбуса: "Коли їздила на навчання, то часто моє місце було біля кабіни, спостерігала за водіями як вони працюють, що де натискають, як двері відчиняють. Завжди було цікаво".
За фахом, говорить Олена, не працювала. Не склалося. А от електротранспорт вибрав її сам. У Центрі зайнятості запропонували курси водіїв тролейбуса.
Олена Костецька, водій тролейбуса: "І я пішла вивчилася, і тепер працюю. Я дуже люблю кермо, дорогу, їздити. Зараз я відчуваю, що я працюю на своєму місці".
У салоні тролейбуса господарює Олег. Хлопець – контролер-касир. Два роки працює на підприємстві, та, каже, уже має підхід до кожного пасажира.
Олег Жолдак, контролер-касир: "Коли заходить пасажир, то необхідно знайти такий підхід, як своєрідний ключик, бо у кожній людині криється свій портрет. І є одна людина доброзичлива, інша менш доброзичлива, стараєшся зробити так, щоб людина ця якось посміхнулася, щоб вона відчувала себе комфортно, коли ми надаємо їй транспортні послуги".
Віддячують за працю і пасажири електротранспорту. На свій день народження, зізнається Олег, у подарунок від черкащанки отримав торт. Хоч і сам, додає, не раз тішив пасажирів.
Олег Жолдак, контролер-касир: "Нещодавно був випадок, коли одна пасажирка загубила портмоне з доволі пристойною сумою. Різними шляхами ми з диспетчером рухомого складу відшукали цю жінку і відали їй портмоне".
Закохані у свою справу не лише ті, хто працює на підприємстві. Фани електротранспорту, як вони себе називають, і між пересічних черкащан. Активістів – любителів тролейбусів, говорить інженер Кирило Бражник, більше сотні.
Кирило Бражник, інженер служби ремонту: "Нам подобаються самі тролейбуси, самий дух і тому навіть на невеличку зарплату, нехай навіть тут є затримки із нею. Але ще з дитинства якось так вийшло, що закохалися у цю справу".
Найбільша мрія, говорять тролейбусники, аби їхнє підприємство розвивалося. І 50-річний ювілей став початком нового електротранспортного віку.
