У Черкасах новий штурм обласної адміністрації завершився кривавим побоїщем. Це сталося цієї ночі. Захопити будівлю намагалися автомайданівці з Києва. Вони приїхали на допомогу черкаським активістам. Але мітингувальників жорстко розігнав «Беркут». Бійці чимдуж лупцювали всіх, кого бачили. Дісталося і нашому оператору, а також колегам-журналістам.
Їх чекали о пів на десяту, а приїхали вони опівночі. Із дві сотні столичних автомайданівців приїхали на підмогу черкащанам. Разом рушають на обладміністрацію.
У хід іде каміння та коктейлі Молотова. У відповідь на штурмувальників із вікон ллють воду. Усе це триває хвилин 15. Далі – черга важкої артилерії.
Силовики кидаються на штурмувальників зусібич обладміністрації. Чимдуж лупцюють усіх, кого наздоганяють. Без розбору. Під роздачу потрапляють журналісти й оператори. Їхні посвідчення беркутівці просто топчуть ногами. І розбивають камери. Нашому оператору боєць погрожує фізичною розправою.
Беркутівець до оператора: «Я сказал убери камеру!!!! Увижу, бля*ь, уб’ю!!!!».
Станіслав Кухарчук, журналіст телеканалу «Інтер»: «Я остановился, поднял руки вверх, показывая удостоверение. Он замахнулся и ударил по руке, сбил с ног, я не сопротивлялся. Ужасно дико било понимать, что меня бьют по голове».
За півгодини після сутички 3 міська лікарня Черкас ледве встигає впоратись із пацієнтами. Під час штурму постраждали шістнадцятеро активістів і двоє правоохоронців. Оператору польського телеканалу Сергію Марчику теж дісталося. В нього розбита голова та понівечені руки. Беркутівці відібрали в хлопця навіть камеру.
Сергій Марчек, польський журналіст: «Ми снимали, как машина сбила солдата «Беркута», и потом нас начали бить. Ми говорили, что ми пресса, показывали удостоверения. Но им било без разницы, и они били всех».
Під час сутички постраждало щонайменше четверо журналістів. Вони написали колективну заяву на протиправні дії спецназівців. Та перед постраждалими навіть не відчинили ворота Соснівського райвідділу.
– У нас коллективное заявление.
– Сказали только Кухарчук.
– У нас коллективное, я сам не пойду.
– Все, до побачення!
