52-річна Людмилу Гаврилюк із Сагунівки на Черкащині виховує 12-річного онука Сергія. Її дочка Надія в 17 років покинула новонароджених близнят. Один із них – Олександр – невдовзі помер. Сергія забрала бабуся, пише "Газета по-українськи".
"Саша помер у лікарні, ще й двох місяців не було, – розповідає жінка. –У вересні його поклали із запаленням ока в Смілу. Невдовзі Сашу перевели в реанімацію в Черкаси. В п'ятницю у шість вечора сказали, що внука виписують".
Бабуся попросила забрати онука у суботу вранці.
"О сьомій ранку я була вже в Черкасах. Сказали – Саша помер. У свідоцтві написали, що смерть настала о шостій ранку в суботу. Сказали, що дитину повезли на розтин в обласну лікарню. Я під моргом просиділа до шостої вечора, хотіла попросити, щоб не різали. Але ніякого тільця не привезли і заявки на розтин дитини не було", – розповідає бабуся.
Наступного дня тіло хлопчика віддали. Його поховали в селі, де живе його мати.
"Думаю, що то чужа дитина. Тіло хлопчика було худіше і довше. А головне – не було родимої плями під лівим ребром, як у Саші. Лікарі сказали, що під час розтину розсмокталася. Пізніше дізналася, що такого бути не може. Знайомий лікар пояснив: якби один із близнят помер, то інший би відчував, перехворів цю смерть, перемучився. Я хотіла поговорити з патологоанатомом моргу. Але він звільнився і виїхав за кордон. Дитячий лікар із реанімації теж терміново звільнився", – говорить жінка.
Людмила Гаврилівна розповіла, що коли Сергійку було три роки, її друг побачив у Черкасах жінку з хлопчиком, який був "копією" Сергія.
"Вася гукнув. Жінка зразу кинулася в натовп і загубилася. Я її пригадала – бачила в лікарні, її чоловік забирав заплакану. Санітарка сказала, що в неї помер хлопчик. Вона, очевидно, теж мене впізнала. Ми її так і не знайшли", – говорить бабуся.
За її словами, Сергій теж хотів би спілкуватися з братиком, час від часу думає про це.
Сам хлопець лише в школі дізнався, що Людмилу Гаврилюк є його бабусею, а не мамою. Рідна ж мама приїжджала лише на хрестини. Вона не хоче забирати сина. У неї інша сім'я, є дочка, має народитися ще одна дитина. З рідними вона не спілкується. Живе в Смілянському районі.
"Я бачився раз із нею у тітки, лізла обніматися. Я не хотів, але простив її", – пригадує хлопчик.
Мати Сергія написала відмову від нього. Жінку не можуть позбавити батьківських прав, бо не має українського паспорта.
"Наша сім'я приїхала в Україну 1991-го. Ми з чоловіком отримали українські паспорти, а дітям не дають. Надя вважається росіянкою. Тепер в опікунській раді нашого району сказали, що я не можу його виховувати, бо я йому ніхто", – говорить жінка.
