Для загиблого добровольця із Черкащини Михайла Слісенка війна не закінчилася навіть після смерті. На початку вересня торік 58-річний боєць потрапив у полон, де його по-звірячому убили бойовики. Але ані відеодокази, ані свідчення товаришів, що вижили, не стали аргументом для військових чиновників, аби ті визнали Михайла загиблим.
Людмила кличе свою тітку, матір Михайла Слісенка. Після того, як її двоюрідний брат пішов добровольцем на фронт, Марія Романівна живе у племінниці. Бо наглядати за 95-річною жінкою більше нікому. Михайло був єдиним сином. А сім’єю він так і не обзавівся.
Людмила Архипова, сестра Михайла: "Відмовляла, це як Бог мене прислав. Кажу йому, що не їдь, не їдь, мати в тебе стара, я тебе прошу. А він каже: "Що ви тут сидите всі, вони й до Києва дійдуть як будемо сидіть"
Але із передової ні мати, ні сестра Михайла так і недочекалися. Це відео бойовики зняли 5 вересня торік у районі Лисої Гори, неподалік Луганська. Тоді у облогу потрапила колона наших бійців. "Сєдой", такий позивний був у Михайла, керував однією з машин. У той день він дивом залишився живим.
На відео: (5 вересня 2014 рік): "Документы есть ? При себе нету ! – Вообще никаких ? – Нет …– Ты , как разведчик!? – Там быстро надо, они мне загрузили продукты отвезти …- А чего ты документы с собой не брал? А ты что, не знаешь, что документы надо с собой возить?"
Через два дні після цього інтерв’ю бойовики жорстоко убили "Сєдого". Про смерть Михайла рідні дізналися лише через кілька місяців зі слів свідків. З того часу сестра Людмила не може добитися навіть мінімальної компенсації для матері загиблого бійця.
Людмила Архипова, сестра Михайла: "Та рік, як я мучусь, цілий рік. Оце клюю, клюю, клюю… Може, він на той бік перейшов, він безвісти зник. Знаєте, що таке безвісти зник!?"
Троє людей свідчили про те, що Михайло не зник безвісти. Ці бійці разом із "Сєдим" потрапили до полону, але вижили. З одним із них ми зв’язалися телефоном. Це прапорщик 1 танкової бригади. Михайла вбивали на його очах.
Андрій Демиденко, колишній військовополонений (телефоном): "Подвесили его на турник, били его долго, минут тридцать, а так , как он человек пожилой был, у него или сердце стало или что-то в этом роде. В итоги пинало его человек 20 где – то, а потом тело уже мёртвое сняли и кинули ко мне в комнату, где я находился"
Не зважаючи на відеодокази і свідчення очевидців, доводити гибель брата Людмилі довелося в суді. Збирати документи допомогли активісти зі Львова. Кілька місяців тому Михайла Слісенка суд все-таки визнав загиблим. Тепер його рідним від держави має бути компенсація. Та її знову треба вибивати. Але Марія Романівна про гроші не думає. Жінка сподівається: хоч зараз тіло сина почнуть шукати і повернуть додому.
Марія Романівна, мати бійця: "Я б рада була, щоб хоч тіло та похоронить. О Боже, де ж його душечка..?"
