Задля прожитку вона опанувала нову для себе справу. Наталія зі Слов’янська розпочала унікальний бізнес. На Черкащині, куди переїхала, продає вживаний одяг. Так з родиною і виживає. Про життя з нуля – мої колеги.
Тепер такі посилки для Наталі – щоденна праця. Тут іграшки, взуття і речі, які надіслали люди. Першою їх приміряє найменша донька Любава.
Потому ці речі жінка несе на ринок та до місцевого магазину. Там їх і продає.
Наталія Васильєва, переселенка зі Слов’янська: "Вот такая рубашка может стоит от 10 до 15 гривень. Вот такая, видите, замечательная. Конечно в других секонд-хендах намного дороже, видите, она в идеальном состоянии".
На Черкащину зі Слов’янська жінка переїхала із 4-ма дітьми. Говорить: коли не стало, чим їх годувати, і прийшла креативна бізнес-ідея.
Наталія Васильєва, переселенка зі Слов’янська: "Оглядевшись в квартире своей, я поняла, что у меня очень много вещей, думаю, я их пойду продам, потому что на завтра у меня нету денег даже накормить детей. Когда написала Фейсбуке, сфотографировала свою семью, так и сказала, дорогие друзья помогите нам, высылайте вещи, которые вам уже не нужны".
Великим бізнесом жінка цей підробіток не називає. Та покупці, говорить, в неї є.
Олена Добровольська, мешканка м. Ватутіне: "Люди мають не дуже високий дохід у місті, і вдягнути дитину в школу, так само в дитсадок дуже проблематично, а завдяки їм ми маємо гарний одяг".
Наталія говорить: без підтримки дітей не витримала б. Не лише вона для них опора, а й вони для неї.
Анастасія Васильєва, донька Наталі: "Стираю, глажу, складіваю в основном такое. Что попросят, то и сделаю".
Поштою Наталі надсилають також посуд, постіль та навіть меблі. Це вже для облаштування оселі. Її для сім’ї тимчасово надали небайдужі, за що переселенці неабияк вдячні.
Наталія Васильєва, переселенка зі Слов’янська: "Мы очень благодарны всем, кто высылает вещи нам для продажи: вещи и обувь, мы их продаем и за счет этого живем. Спасибо вам огромное, а также ждем новых поступлений. Спасибо за посылки!
До бізнес-справи залучає й інших переселенців. Бо поки для багатодітної матері у маленькому містечку іншої роботи – немає.
