Під час сутичок під стінами Верховної Ради постраждало чимало правоохоронців. Підла атака терориста вирвала три молодих життя нацгвардійців. Ще понад сотня правоохоронців отримала поранення.
Серед потерпілих є п’ятнадцятеро черкаських міліціонерів, тринадцять із яких нині лікується в обласній лікарні. Про трагічні події розповів кореспонденту "Черкаський край" міліціонер Іван Нищименко, якому в числі інших випало захищати правопорядок біля Ради. Він один із 15 поранених під час мітингу черкаських правоохоронців.
Як розповів Іван Нищименко, спочатку черкаські міліціонери чекали в автобусах неподалік Ради. Їх викликали на підмогу тоді, коли між мітингувальниками й міліцією почалися сутички.
Читайте:
— Можливо, однією із причин того, що сталося, було те, що ми не чекали такого розвитку подій.
— Хто перший почав провокувати?
— Початку сутичок не бачив. Ми з’явились біля Маріїнки, коли вони вже відбувалися. В очі впадала агресивність натовпу. На нас кидались деякі мітингарі. Хтось із демонстрантів зірвав із мене шолом і так ним пожбурив у мене, що той, вдарившись об голову, відлетів на кілька метрів. Добре що у бік колег по службі, які підібрали і повернули його мені.
— Чи лунали прямі заклики до штурму?
— Ні. Заклики були дуже завуальовані й дозовані. Оратори зі сцен більш поміркованих і більш рішучих поглядів виступали по черзі. Один, наприклад, розказує, які погані поправки до Конституції, а інший тут же кричить: "Он, бачите, міліція не пускає людей у Раду! Міліціонери! Розступіться! Пропустіть людей." Або: "Пам’ятаєте, як було на Майдані?! Міліція знову б’є людей!", "Бачите, міліція кидає шашки. Вони нас провокують"… Але це ще були так звані мирні протестувальники. Провокатори з’явились трохи пізніше. Професійно підготовлених провокаторів ми зразу відрізнили від мирних мітингувальників. Їх було дві групи загальною кількістю від 50 до 70 осіб. До них переважно й була прикута наша увага. Багато хто з них був озброєний битами. Чимало ховали обличчя під балаклавами.
Дивіться:
— Що саме вони робили?
— Одна група стояла біля кордону міліції, справа від входу в Раду. Друга — дещо далі. За командою бійці першої групи, що діяли між мирними мітингувальниками, нападали на міліціонерів, зав’язували бійку та швидко втікали. Очевидно, їхнім завданням було спровокувати міліціонерів, щоб ми пішли в атаку й побили мирних мітингувальників. Їм це не вдалося. Журналісти, які вели прямий репортаж із мітингу, засвідчили, що міліція була дуже терплячою. Друга група тимчасом нападала по всій лінії міліцейського кордону. Ймовірно шукали слабке місце в обороні. Під час чергової атаки й пролунав смертельний вибух.
— Як це сталось, зможете пригадати?
— Вся увага була прикута до подій на площі. Із практики знаємо, що повертатись потилицею до місця, де відбуваються такі події, небезпечно. Бо як тільки відвернешся, так одразу щось у голову й прилетить. А на площі літали димові шашки, вибухали петарди чи вибухові пакети. Аж раптом пролунав значно потужніший вибух. Ми одразу зрозуміли — рвонула не петарда, а щось серйозніше. Пригадую, стою і внутрішнім чуттям відчуваю, що сталось щось жахливе. Раптом повітря прорізав крик "шви-идку-у". Обертаюсь і бачу страшну картину: на бруківці буквально налито калюжі крові. Несуть пораненого солдата без свідомості, із вух якого ллється кров… Шкоди завдало і те, що вийшла затримка із "швидкими", яких певний час не пропускали мітингувальники.
— Що найбільше закарбувалось у пам’яті з тих страшних подій?
— Запам’ятав бронежилет солдата, в якому застрягли осколки гранати і який врятував йому життя. Бачив і пробиту наскрізь флягу. Підійшов до солдатів і попросив води, а один показав продірявлену флягу. Вхідний отвір чомусь був майже ідеально круглий. Це ще тоді здивувало.
— А де під час вибуху були черкаські міліціонери?
— Ми повинні були стояти якраз на тій лінії, де вибухнула граната. Тобто в тилу. Але вирішили, що нам варто перешикуватись ближче до лінії зіткнень, бо хотіли убезпечити перебування солдатів Нацгвардії, які були менш досвідчені. Їх розмістили в тилу, думали, що там безпечніше. Хто ж сподівався, що граната впаде аж біля стін Ради?
— На відео, що його радіо "Свобода" виклала в Інтернет, видно, наскільки професійно і швидко діяв гренадер.
— Професійно було не тільки це. Коли аналізував події, звернув увагу на те, як продумано терорист вибрав момент для кидання гранати. Вибухи петард замаскували вибух гранати, а дим від димових шашок замаскував сам кидок. Виходить, що шашки саме для цього і принесли. І це не були якісь саморобні, а військові димові, із відповідними номерами. Ми їх після події збирали з площі і віддавали експертам. Окрім димових шашок провокатори використовували і якийсь газ. Це точно не були наші "терен" чи "кобра", бо їхній запах ми знаємо добре.
— Як учасники мітингу відреагували на те, що сталось?
— Якщо до вибуху градус протестів із кожною атакою зростав, то зразу після того, як стало відомо про загибель людини, натовп втратив агресивний настрій. Видно було, що люди не сприймають такі дії. Це всіх налякало. Мітинг тут же почав танути. Площу швидко покинули всі політичні сили.