Пропав безвісти або ж потрапив до полону. За рік проведення антитерористичної операції черкащани вже звикли до таких понять. Та що приховається за всіма цими короткими та сухими словами? Сюжет далі.
Її чоловік потрапив у полон до бойовиків три місяці тому. Його підрозділ через сильний туман у донецькому аеропорті потрапив у засідку противників. Досі про долю свого чоловіка Вікторія могла лише здогадуватись. Зв’язку з коханим не було.
Вікторія Бабенко, дружина військовополоненого: "Вчора він дзвонив …Вчора? Він знає на пом’ять тільки матері номер телефону, він до неї подзвонив, а вона мій номер дала, а він мені подзвонив..радості у мене було вчора … Ну так конечно голос подавлений , настрою немає..держиться , але почула , що живий".
Оршанецький навчальний центр прикордонної служби. З перших днів АТО його курсанти приймали активну участь в бойових діях. Головну алею поблизу плацу прикордонники назвали "Алеєю Слави ". Тут світлини 14 солдатів та офіцерів, які загинули на Сході України.
Фотокарток цих п’яти бійців на алеї на щастя немає. Але про їх долю нічого не відомо. Прикордонники вважаються зниклими безвісти. Вже восьмий місяць керівники центру намагаються хоча б щось дізнатись про хлопців. До пошуків залучили СБУ та розвідку. Щонеділі телефонують рідним прикордонників. Ось тільки порадувати їх поки нічим.
Валентин Сухомлин, заступник керівника Оршанецького навчального центру прикордонної служби України: "Ми підтримуємо , і щиро віримо і сподіваємося , що їхні діти і наші військовослужбовці на сьогоднішній день живі і ми їх найближчим часом повернемо до своїх домівок ".
Це волонтери-перемовники. Їх допомогти у пошуках бійців попрохали прикордонники. Керівництво центру сподіваються, що воїнів тримають у полоні. Волонтери телефонують усім, кого знають на підконтрольній бойовиками території. Та марно. Утім,шанси знайти хлопців, кажуть, є.
Олег Котенко, волонтер-перемовник: "Мы допускаем, что больше ста человек находятся где-то в России. Есть свидетельские показания как вывозили людей , примерно фамилии. Это естественно Северный Кавказ, мы допускам это. В первую чеченскую там развита была работорговля. И допускаем , что и наши солдаты могут туда попадать".
Удома на Вадима Бабенка чекає шестирічна доня. Вона сподівається вже незабаром побачити свого татка. Його прізвище вже в списку обміну військовослужбовцями.
