Online TV
НовиниВідомий музикант:"У театральному училищі мене називали Бобріком" (ВІДЕО)

Відомий музикант:"У театральному училищі мене називали Бобріком" (ВІДЕО)

- Advertisment -

У програмі "Відверто" відомий музикант, соліст "Ефект метелика" Сергій Бобров розповів про своє життя та творчість.

 

У театральному училищі називали Бобріком
 

– Сергію, вітаю. Скажіть чесно, Вас у дитинстві через прізвище не ображали?

– Ображали. Ну як ображали… Я не ображався просто. У мене прізвище Бобров. Мене називали Бобьор. Потім, коли я почав вчитися в училищі театральному мене називали Бобрік. Да, Бобрік, мені так подобалося. Ми коли зустрічалися потім зі своїми однокурсниками – я їздив до Миколаїва. У мене там товариш мій хороший. У нього донька маленька. Вона не могла виговорювати Бобрік, а говорила Бублік. Так що я був Бублік. Так шо чого ображатися – це ж нормально. Головне – як ти до цього ставишся. Я зараз збираю бобрів. І бобер – це мій талісман. Так що бобер – це нормально.

– Розкажіть тоді, як познайомились з тими людьми, які були в першому складі "Ефекта метелика".

– Це сталося в 2004 році. І мій товариш, друг, Костянтин Доброцький, з яким ми знайомі ще з 1998 року. Ми тоді дуже сильно посварилися, у нас був гурт "Мурена". Він розпався. І ми довгий час взагалі не займалися музикою. Це десь років зо два. Чи може і рік. І потім ми знову зійшлися, ми помирилися. Вирішили, що треба знову щось робити.

Зараз якось підтримуєте стосунки з цими людьми?

– Так, підтримуємо. Зі Змієм ми підтримуємо в такому письмовому варіанті. Тому що він поїхав в Тайланд. Він зараз там працює поваром. У піцерії, здається. Женя Мягков – він працював ще в гурті "Ліфт" потім. Зараз я не знаю, чим він займається. Ну, коли зустрічаємось, то вітаємось.

– Також в "Ефекті метелика" точно засвітились Женя Якшин і Юрко Гелевара...

– Юрко в оркестрі грає. Тут не тільки побутові моменти. У нас Женя Якшин – це якраз 2008 рік. Кот ламає руку. А до цього теж Сашко Поляков, який грав у нас на барабанах, до цього він їхав кудись на заробітки. В якусь Германію, здається. Після цього він хотів вступати до консерваторії в Київ. Тобто він залишав нас. І він привів Юрка Гелеверу, який грав у нас на барабанах.

А потім сталось так, що наш гітарист ламає руку. І треба було гітариста нового шукати. Треба було в боулінгу на новорічні свята. Ми там завжди грали. І ось він привів Женю. І ми з Женею почали працювати. Він такий хлопець талановитий. Приносив багато ідей. Дуже швидко знімав всі теми. Потім він сказав, що хоче залишатися з нами. І у нас стало два гітаристи, ми почали працювати. А потім в якийсь момент стали різні світи два. Тобто ми більш такі старі. Хотів сказати слово таке негарне. Олдскул. Взагалі. А вони – такі продвинуті. Загалом нове. Ну і тут ми якось не зійшлися в якихось музичних уподобаннях, пристрастях.

Цього року вперше за останні кілька років не граємо на новорічних корпоративах
 

– Говорите, про новорічні свята, про корпоративи. Кожен рік у вас була традиція – грати. Досі є така традиція?

– В цьому році вона щось… Не знаю з чим це пов’язано. Мабуть, з тим, що ситуація така в країні. Що і менше стали замовляти. І взагалі святкують меньше. Тому в цьому році якось нас не запросили. Щось так відбувається, що скасовують концерти зараз. Не дуже їх багато. І взагалі так скрізь по всій Україні. Ми спілкуємось з музикантами з Києва, з нашими товаришами. То кажуть, що дуже мало зараз концертів. Дуже.

– Про виступи на корпоративах. Перед людьми, які їдять, серйозному гурту не важко?

– Це знову ж таки як ти до цього ставишся. Тобто, по-перше, ми намагаємось так грати, щоб люди не їли в цей момент, щоб вони вставали і танцювали. Тобто ми починаємо якось їх заводити і запрошувати до танцю. А по-друге, для нас це нормально. Це робота. Це додатковий заробіток для нас. Ми працюємо. Ми ж граємо не свою музику. Ми граємо якісь відомі хіти, кавериа на якісь пісні. Ось. Тому нам це все-одно задоволення. Тобто, коли людям подобається – то і нам це подобається.

– У вас же була ціла купа всього. Ви були і на "Свіжій крові", ви і перемогли оцей "Дебют".

– Зараз нове у нас відбувається. Ми перемогли ще один конкурс в Києві. Там радіо "Джем-ФМ" проводить такий конкурс щорічний всеукраїнський конкурс, який називається "Непопса". І ми його виграли цього року зовсім недавно. Ми приїхали з дипломом. Головний приз – запис на професійній студії пісні і ротація на "Джем-ФМ". На жаль, в Черкасах немає "Джем-ФМ". Ось ми там виграли. Ми брали участь зовсім недавно у "Фольк м’юзік". На Першому національному. Потім ми зняли один кліп, другий презентували. Тобто у нас дуже багато всього відбувається.

Щоб розвиватися на рівні Києва, треба знайти продюсера
 

– А скажіть, якщо так багато всього відбувається, чому досі про "Ефект метелика" знають тільки в Черкасах? А не десь. Що таке сталось, що ви не стартонули?

– Для цього треба максимально, мабуть, бути медійними людьми. Постійно десть світитися, щось робити. На рівні Черкас – так, ми… А далі треба директора якогось знайти треба, продюсера, кошти якісь вкладати. Мені здається, що навіть не гроші важливі, а щоб тобою зацікавилась якась людина, яка має якісь зв’язки. Тобто на рівні тому, що ми можемо робити – ми відсилаємо свої фонограми, відео, відправляємо на телебачення, намагаємось по можливості, де можемо брати участь у різних конкурсах і фестивалях різних рівнів. Намагаємось. І якщо це десь… Немає відгуку, здається, але ж хочеться. Ну, не знаю. Ми робимо для цього щось. Ну, може, мало. Шось так трапляється з нами з цього приводу. Не знаю чому.

– Скільки виступів було, стільки різні люди помічали, що у вас була фанатка, яка одягала костюми і ходила на виступи. Розкажіть більше про неї. Знаєте її в житті? Часто вона так до вас чіплялась? Чи тільки на концертах Чи як це було?

– Дуже часто раніше. Ось недавно ми її зустріли на якомусь концерті. Вона прийшла, запізнилася. В "Міленіумі" ми, здається, виступали. Каже: я прийшла, запізнилася. З подружкою щось там була. Зараз працюю, дуже зайнята, немає часу ходити на концерти. Ми знаємо, що її звати Лєна, що вона сусідка нашого гітариста. Він жив раніше на Піонерській. І там вона разом з ним раніше в цьому будинку жила. Знаємо, що спільні знайомі у нас є, що вона там ще й виступає сольно, на скрипці грає. Знаємо так. Більш конкретно я нічого не можу сказати.

У певний момент хотів покинути театр і займатися тільки музикою
 

– Чи часто доводиться обирати між музикою і театром?

– У мене зараз не стоїть такий вибір. Театр чи музика. Тобто я намагаюся поєднувати це все. Коли у нас є концерти – ми робимо концерти в театрі – то я працюю в театрі. Буває звісно, коли вони пересікаються і доводиться якось не вибирати, а намагатися поєднати це все. Тобто домовитись так, щоб в театрі мене відпустили чи замінили виставу. Але зараз все вдається поєднувати. Тобто у мене не стоїть вибір чим краще займатись: театром чи музикою. Раніше – так. Я навіть думав, що краще займатися музикою. Але я вже зараз не згадаю чому. Ми навіть хотіли їхати в Київ, щоб там професійно займатися музикою. Все кинути і займатися тільки музикою. Просувати свою групу, свою музику. Але чомусь не поїхали. Мабуть тому, що Черкаси нам більше подобаються, аніж Київ.

– Можете згадати якийсь свій найбільший провал на сцені театру? Коли забули текст, коли невдало зімпровізували. Тому що ви ж любите імпровізувати. Що таке було?

– Перші ролі, мабуть, поки я такий ще був тільки після училища. Поки ще не відчував себе як риба у воді на сцені. То, можливо, це були такі якісь перші проби. У мене була вистава. Називалась вона "Пані міністерша". Ставив її режисер, який зараз в Рівному працює, Олексюк Олександр. І там у мене роль дуже не виходила. Він намагався мене і змусити щось зробити. І у мене не виходила. А потім, коли була прем’єра, у мене – він махнув на мене рукою. І у мене був там яскравий жест, який з’явився у мене випадково. Я робив отак от (показує). І все. І роль стала просто. Це можуть бути різні речі. Тобто костюм якийсь одягнув, що роль пішла. Чи жест якийсь. Чи музика тебе надихнула.

– Останнє питання: розкажіть більше про свій кліп, який зняли ось і презентували.

– Пісня була написана раніше. Це фрагмент з поеми "Наймичка" Шевченка. Ми взяли два стовпчики. Пісня "Туман". Мені здається, що вона дуже зараз актуальна. Тому що ми всі зараз перебуваємо в якомусь такому тумані. Ми поринаємо  нього, виринаємо з нього. Пісня була написана раніше, але кліп ми зняли зараз. Оператором і режисером був Олександр Демешко, Стас Кухарчук, Олександр Кузьмін. Це історія малого Тараса. В кліпі є малий Тарас, його батько і мати. Є пан, який гнобить його. І це про те, як Тарас малий починає писати вірші, як він починає творити, а потім його доля веде в світ. Отакий кліп.

ПОЗА КАДРОМ:

 

Катерина Ковбій, "Відверто"

Вікка
Віккаhttp://www.vikka.ua
Ми інформуємо населення про події в місті, області, країні, світі.
- Advertisement -

Після звернення Черкаської міської ради поліція взялася за мотоциклістів

Патрульна поліція Черкащини звернули увагу на керманичів мототранспорту. Нагадаємо, що минулого тижня Черкаська міська рада ухвалила звернення до правоохоронців...

“Це була наймасштабніша атака по місту” – Табурець про обстріл Сміли

Триває подолання наслідків російської атаки по місту Сміла. Продовжується комунікація з потерпілими, до роботи вже взялися ремонтні бригади. Повідомляє...

Цікаве:

Які спортивні добавки справді працюють: правда без маркетингу

Ринок спортивного харчування щороку зростає – разом із кількістю...

Літнє взуття для активних днів: як обрати ідеальні кеди на теплу пору

У літньому гардеробі важливу роль відіграє зручне, дихаюче та...
- Advertisement -

ЧитайтеТАКОЖ
Рекомендовано для Вас