Ганна Ковальська, заступник голови Черкаського обласного відділення Всеукраїнської асоціації сільських і селищних рад, сільський голова с. Балаклея Смілянського району:
– Я нині беру участь у зустрічах у районах щодо об'єднання територіальних громад. Днями була на Чигиринщині та в Черкаському районі. На щастя, від сільських голів переважно бачу розуміння того, що таке об'єднання потрібне. Питання виникають інші: як, із ким це робити, на яких умовах, що від того матиме та чи інша громада. І це добре!
Я вже давно була за об'єднання громад. Навіть коли це питання так активно не порушували на рівні держави й не було законодавчого підґрунтя. Є громада, є її територія, є інфраструктура. І саме громада має вирішувати, скільки шкіл, садочків їй потрібно, кому надавати землю тощо. Словом, як жити. А за нас постійно це вирішують "згори". Постійно щось у когось випрошуємо. Навіть соціальні угоди випрошуємо в орендарів землі. Бо вони розуміють, що ми на місцях особливого впливу не маємо. Так не повинно бути. Водночас повноправними господарями на своїх територіях станемо лише при об’єднанні територіальних громад, які за правами прирівняють до міст обласного значення. Так, це відповідальність, але водночас це нові повноваження, фінансовий ресурс і наближення послуг до людей.
Традиційно все нове викликає страх. Зараз малі села бояться об'єднання, щоби не бути обділеними. Однак у себе ми вже фактично живемо за такою схемою. Бо село Теклине підпорядковане Балаклеївській сільській раді. Воно куди менше за наше, але вже все, приміром, освітлене. Бо спробуй щось не дати – приїдуть громадою і витиснуть. Тому якщо керівник на своєму місці, то ці страхи марні.
Зараз нам дали право самим вирішувати, як жити далі. Звісно, рай завтра не настане. Але маємо шанс спробувати.
