У Черкасах є кілька місць зі страшною історією чи поганою енергетикою. Як повідомляє видання "in.ck.ua", одні з них в буквальному сенсі слова стоять на кістках, інші розташовуються в аномальних зонах з поганою енергетикою.
Міст кохання в парку 50-річчя
Одне з найулюбленіших і найбільш трагічних місць у Черкасах. Тут було скоєно не одне самогубство. Остання жертва стрибнула з мосту не так давно. За законами біоенергетики, погану атмосферу на мосту кохання можуть створювати тектонічні розломи, які проходять між двома пагорбами, на яких встановлено арковий міст.
В лихі 90-ті Першотравневий парк бив усі рекорди за кількістю злочинів – вбивств, пограбувань і зґвалтувань. А ось до революції тут було кладовище, яке розкинулося біля однієї з 12 черкаських церков – Свято-Успенської. Подейкують, що в найдальшому кутку парку, звідки дорога вела на Вергуни, ховали померлих від чуми. Слух про це запустили, тому що в 1937-1938 роках у Черкасах стратили близько 30 священнослужителів і декілька десятків мирян. Щоб не затьмарювати радянське будівництво парку цим фактом і не починати перепоховання, запустили чутку про чумне кладовище. Набагато пізніше, вже у наші часи, останки людей неодноразово знаходили учні 11 школи, розташованої неподалік.
Привид у Краєзнавчому музеї
Подейкують, що в нашому рідному краєзнавчому музеї живе справжній привид. Охорона та працівники музею не для преси повідомляють, ніби іноді він виходить побродити по залах. А пов'язують всю цю історію зі скелетом скіфського воїна, який експонується в музеї.
Зараз в цій будівлі, прямо навпроти скверу імені Богдана Хмельницького, розташовується "Грифон". А колись тут була царська охранка, НКВС, гестапо, КДБ… Подейкують, що під цим будинком були страшні підвали, в яких замучили багато людей. Пізніше з них нібито долинали крики убитих. Тому в 60-х роках підвали просто залили цементом. Бувалі називають це місце "Карлуха": вулиця Дашковича раніше називалася Карла Маркса.
Поховання у сквері Богдана Хмельницького
У часи німецької окупації на місці, де зараз розташований ресторан "Чайка", ховали німецьких солдатів. Подейкують, що на початку 60-х, коли почалося будівництво ресторану, знаходили німецькі пряжки, кинджали, хрестики, чоботи та інші речі. У часи радянської влади нащадки німців неодноразово зверталися до керівництва області з проханнями про перепоховання або хоча б про встановлення якогось пам'ятного знаку на місці кладовища. Але питання досі не вдалося вирішити.
