В руках квіти, на очах – сльози. Так в Черкасах зустрічали героїв. 70 демобілізованих за другої хвилі бійців повернулися на батьківщниу. Вони рік служили країні в 14-му мотопіхотному батальйоні. Про ранкову зустріч – у сюжеті далі.
Зрання на Соборній площі Черкас людно. Натовп збирається, аби зустріти автобус із бійцями. Катерина серед військових виглядає свого чоловіка. Він пішов добровольцем ще у травні торік. На зустріч прийшла із двома дітьми. За рік служби, старший сержант Анатолій Левченко, у відпустці був двічі. Приїздив на кілька днів. Тому неабияк сумував за рідними. Їх обіймає, ледь стримуючи сльози.
Анатолій Левченко, демобілізований: "Зідзвонювались у вільний час, коли можна, коли був зв’язок"
Керівництво області героям вручає ювілейні відзнаки. Черкасці – несуть оберемки квітів. Відро польових ромашок зранку назбирав отець Микола. Священик радіє: нарешті зустрів хлопців вдома. До цього їх бачив лише на передовій.
70 бійців 14-го мотопіхотного батальйону солдатську форму замінять домашньою. За рік на Сході вони охороняли кордон з Придністров’ям і воювали під Волновахою. Втратили трьох бійців, поранених – більше двох десятків. Додому мали повернутися ще в травні. Але майже місяць чекали заміну.
Олександр Сорокін, демобілізований: "Це прийшла четверта хвиля. Березневі хлопці прийшли – замінили їх. І зараз почали приходити люди,які мобілізовані по п’ятій хвилі"
На своїх бійців поглядає колишній зам комбата. В руках тримає пам’ятку учасника АТО. Разом з побратимами тепер допомагає хлопцям адаптуватися до цивільного життя. Ще після першої хвилі демобілізації ініціював створення черкаської організації ветеранів антитерористичної операції.
Олександр Тіхонов, колишній начальник штабу 14 мотопіхотного батальйону: "Для цього ми й існуємо. Я ж сказав , що ми, якщо разом будемо працювати, то ми ці питання вирішимо швидше, якщо поодиноко хтось буде ходити, то ймовірність вирішення цих питань дуже мала"
Та поки проблеми адаптації для хлопців не надто важливі. На часі – омріяна зустріч із рідними.
