У селі Моринці Звенигородської громади відкрили особливе місце, яке об’єднало родини полонених і зниклих безвісти українських військових. Тут встановили Арку надії — символ любові, пам’яті та віри в повернення додому тих, кого рідні чекають щодня. На конструкції розмістили світлини Захисників.

На відкриття прийшли представники семи родин моринчан, чиї рідні вважаються зниклими безвісти, а також сім’я військового, який перебуває у російському полоні. А також зібралися односельці та представники громади. Рідні чекають на повернення синів, чоловіків і батьків, а кожен день без звістки стає для них непростим випробуванням.

Конструкція має особливе оформлення. Це витончене металеве мереживо, оздоблене гіллям калини з карбованими кетягами. На ній сердечки з фотографіями українських військових. За кожним із них стоїть окрема родина, яка продовжує вірити, молитися та чекати на зустріч із найдорожчими.

До події долучилися міський голова Звенигородки Олександр Саєнко, начальник відділу з ветеранської політики міської ради Олег Єременко та староста Моринського старостинського округу Лариса Кириченко. Розділити переживання родин прийшли також місцеві жителі й учні ліцею. Школярі принесли сині та чорні кульки — символи надії та скорботної тривоги. Ними згодом прикрасили пам’ятне місце.

Право відкрити пам’ятний знак надали воїну, який повернувся з полону

Особливо зворушливим моментом стало запрошення до відкриття Олександра Ткаченка — старшого солдата, жителя Моринців, який нещодавно повернувся з російського полону. Його повернення стало великою радістю для рідних, односельців та всієї громади. Саме йому надали почесне право відкрити пам’ятний знак. Його історія стала живим свідченням того, що повернення з неволі можливе, а надія, за яку тримаються рідні, не повинна згасати.

Староста Моринського старостинського округу Лариса Кириченко розповіла про людей, завдяки яким вдалося втілити цю ініціативу. За її словами, до створення пам’ятного місця долучилися міська рада, місцеві підприємці та небайдужі жителі.

Це місце має нагадувати, що родини полонених і зниклих безвісти не залишаються сам на сам зі своїм очікуванням. Їхню надію розділяє вся громада.

Кожна світлина та кожне сердечко на конструкції символізують любов і віру в зустріч, на яку так довго чекають. А для тих, хто зараз далеко від дому, це ще одне нагадування: їх пам’ятають, люблять і чекають на повернення.

Більше з Новини