Українська мова об’єднує. Уже 27-й Всеукраїнський радіодиктант національної єдності зібрав охочих перевірити свої знання. До ініціативи долучилися й черкасці. Інформує власний кореспондент ВІККА.
АННА КРИШТАЛЬ, УЧАСНИЦЯ РАДІОДИКТАНТУ
Я передивлялася правила минулорічні, які були помилки часті, але прям щоб готувалася то напевно ні. Все-таки більше як відчувалося, так і писала, цікаво буде, скільки помилок, але ну нарахувала декілька таких місць, де сумніваюсь -прийду додому передивлюсь. Я думала, буде складніше, але крім граматики дуже сподобався сам текст, його зміст дуже такий щемкий і ніжний.
Цьогоріч писали текст «Лист, який не закінчується» — його автором став письменник і ветеран Артур Дронь. А зачитували диктант учитель української мови та літератури Артур Пройдаков і громадська діячка Даша Астаф’єва.
АННА КРИШТАЛЬ, ВІДВІДУВАЧКА, УЧАСНИЦЯ РАДІОДИКТАНТУ
Нещодавно почула дуже цікаву думку від викладачки про те, що ми маємо чути літературну мову в їїсправжньому звучанні, тому що навіть у кіно ми можемо чути суржик той самий, а от має бути такі все ж заходи, де ми будемо її чути от у літературному звучанні.
Цьогоріч написання радіодиктанту поєднали ще й із благодійною ініціативою. Під час акції збирають кошти на проєкт «Дронопад» благодійного фонду «Повернись живим». Зібрані гроші спрямують на посилення протиповітряної оборони.
АСЯ КОЗІНА, АРТ-ДИРЕКТОРКА ПРОСТОРУ MORRIS SPACE
Я знаю про цей радіодиктант багато років і просто цей раз вперше долучилась. Хотілось насправді в арт-просторі створити таку атмосферу, коли ти можеш писати радіодиктант не як школяр за партою, а в задоволення. З кавою,чаєм тістечком, як завгодно, в такому якомусь розслабленому стані.
Охочі перевірити себе на помилки надішлють свої роботи, щоб фахівці перевірили їх. А 29 жовтня об 11-й годині організатори оприлюднять оригінальний текст, щоб учасники могли самостійно звірити написане.
АСЯ КОЗІНА, АРТ-ДИРЕКТОРКА ПРОСТОРУ MORRIS SPACE
Ти пишеш заради того, щоб об’єднатися з оцим всім прекрасним світом навколо флешмобу і було чудово бачити сьогодні скільки країн доєдналися і писати одночасно з Люксембургом, з Великою Британією, з Німеччиною, з іншими країнами-тому це чудово.
Софія ПАРХОМЕНКО, Павло ОБОЛЕВИЧ, ТЕЛЕКАНАЛ «ВІККА»
Радіодиктант – текст для перевірки
Лист, який не закінчується
Дозволиш написати листом? Виводити літери ручкою, чути шурхіт паперу, залишити чорнильний слід на пальцях — вічна романтика! Мова направду не знає меж: пишеш крізь пів хвилини й доби, держкордони й блокпости… Складаєш букви в абзаци, як різьбяр відшліфовуючи кожну деталь, а потім — слова мандрують часом.
Деколи вони схожі на нас: сходяться разом курйозно, але стають нерозлучними. Наприклад, люди кажуть: «міцно любити». Уяви собі! Не «дуже», не «гіперсильно». Любити міцно. Ніби тримати за руку. Довго-довго обіймати. А інколи — прокидатися зранку і не знаходити поряд, але хоч-не-хоч розслонити штори в кімнаті чи розстібнути зеесушного спальника в бліндажі. Це також про міцну любов. Може, навіть найміцнішу.
Коли в теперішньому страшно, мова захищає нас — і то не впівсили, а намагаючись сконструювати майбутнє. Подивись: заховалося слово «останній». Кожна зустріч відтепер крайня, навіть коли це суперечить правилам слововживання. Бо завжди буде наступна. Бо наша зустріч важливіша за будь-які правила.
І найголовніше: мова не тільки для всіх, а й для кожного. Якби навіть ці слова лунали різними голосами, а мільйон людей водночас записували їх, кожен думав би про когось особливого. Я — про тебе.
Ми зустрінемось попри всі правила. Вір мені міцно! Якщо мова непідвладна часопростору, то і лист цей не закінчується ніде й ніколи.
Я люблю тебе. Так є завжди.