На Звенигородщині через суд вимагають належно оформити археологічну пам’ятку. Йдеться про «Поселення (межа IV–III тисячоліття до н. е.)» у Вільховці. Про це повідомляють у прокуратурі Черкаської області.
За позовом Звенигородської окружної прокуратури суд відкрив провадження у справі. Прокуратура встановила, що об’єкт досі не має необхідної облікової документації. Також для нього не визначили межі та правила використання.
Археологічну пам’ятку досі не внесли до Державного реєстру нерухомих пам’яток України. Водночас не розробили документацію, яка має чітко визначити територію об’єкта та правила її використання. Через це належний захист поселення залишається ускладненим.
Окреме питання стосується земельної ділянки, на якій розташоване поселення. Вона не сформована та не має кадастрового номера. Також досі не визначені її межі та цільове призначення.
Саме тому прокуратура звернулася до суду з відповідними вимогами. Зокрема, від Управління культури та охорони культурної спадщини Черкаської ОДА вимагають виготовити облікову документацію на пам’ятку. Після цього документи мають направити до Міністерства культури для внесення об’єкта до Державного реєстру.
Крім того, прокуратура вимагає від Черкаської обласної державної адміністрації розробити документацію щодо меж пам’ятки. У ній також мають визначити правила використання її території.
Історія цього археологічного об’єкта сягає приблизно 4200–4100 років до нашої ери. Поселення розташоване на хуторі Кравченкове у Вільховці Звенигородського району. Його площа становить близько 100 гектарів.
Поселення виявив у 1980 році археолог Т. Г. Мовша. У 1990 році його взяли на державний облік рішенням виконкому Черкаської обласної ради народних депутатів від 26 червня. Охоронний номер об’єкта — 2632.
За історико-археологічною класифікацією поселення належить до Веселокутського типу пам’яток. Воно є частиною буго-дніпровського локального варіанта східнотрипільської культури.
Таким чином, йдеться про об’єкт, якому понад шість тисяч років. Належне оформлення документів має визначити його територію та встановити необхідні правила використання. Це, своєю чергою, необхідно для належної охорони та збереження пам’ятки.