– Не знаю, чи доїхали б, якби не зробили супровідні документи від Червоного Хреста, – каже 35-річний Олег з міста Тальне Черкаської області. У неділю їздив із товаришами до Слов'янська. Член місцевої самооборони, пише Gazeta.ua.
– Двома бусами завезли 6 тонн харчів. Хлопці просили не лишати на блокпосту в Ізюмі, бо вони тих продуктів не побачать. Стоять на блокпосту під Слов'янськом. Там троє земляків. В Ізюмі військові наші похитали головою. Мовляв, ми — камікадзе, бо їдемо бусами.
Тальнівці прибули в Ізюм на Харківщині о шостій ранку. Чотири години чекали, доки приїде БТР, що прикривав їх.
– БТР новий, "четвірка". З екраном, – говорить Олег. – Він поїхав попереду, а ми двома бусами за ним. Тільки виїхали, на БТР передали по рації, що дорогу перебігли 10 чеченців. Пацани дивилися в екран і валили по всьому, що рухається. Десь за 3 кілометри почали стріляти. БТР відкрив вогонь у відповідь.
Дісталися нашого блокпоста. Андрюха з Тального вийшов зустрічати. Я думав побачити бійця з телевізора, а він у штанях і шльопанцях. Вийшли ще кілька хлопців: один у шапці-ушанці, другий — у футболці. У когось підошва кросівок скотчем примотана. В одного каска 1942 року. На трьох — один бронежилет. Та й той з Майдану Андрій привіз. І це люди на передовій. На харчі накинулися, як із голодного краю.
Їхні позиції – перед болотом. За 700 метрів – чечени і негри з Африки. Обстрілюють цілодобово.
Солдати ночують у землянках.
– Вирили яму, там і сплять. Замість бетонних блоків їм привезли з пінопласту, – продовжує Олег. – Від мінометних обстрілів перестали ховатися. Андрій розказував, що якось міцно заснув. Почали лупити з мінометів, а він не чув.
Самооборонівці розвантажилися і поїхали назад.
– Майже одразу почався мінометний обстріл. Ніякої АТО там і приблизно нема. Там перша чеченська, коли армія зовсім не готова. На передовій Нацгвардія і десантники із 95-ї бригади.
– Дорогою додому біля Харкова зупинив даїшник. Каже, був там тиждень. Загнали ватників у яму. Кажуть, здавайтеся, бо всіх замочимо. Ті підняли руки. За півгодини нашим подзвонив якийсь гєна (генерал. — "ГПУ") з Києва. Наказав відпустити.
