Перейменування — це не просто зміна назви. Це повернення своєї історії та ідентичності. Хто не вчить свою історію, той буде вчити історію придуману ворогом.
До 1967 року ця вулиця мала назву Польова, згодом її назвали на честь Рябоконя, а 22 лютого 2016 року остаточно змінили назву на Симиренківську.
Було: вулиця Рябоконя
Вулиця носила ім’я Григорія Рябоконя (1895–1937) — уродженця села Байбузи Черкаського повіту, радянського військового та партійного діяча. У 1920 році він став першим військовим комісаром Черкас і начальником гарнізону міста. Рябоконь був одним із тих, хто встановлював більшовицьку владу на Черкащині та брав участь у боротьбі проти українського повстанського руху, зокрема загонів Холодного Яру.
Подальша доля Рябоконя стала показовою для багатьох представників радянської системи. Після кар’єри у військовому керівництві, зокрема на посаді начальника управління Київського військового округу, у 1937 році його самого заарештували за сфабрикованим обвинуваченням у «військово-фашистській змові». Воєнна колегія Верховного Суду СРСР засудила його до розстрілу, а вже наступного дня вирок виконали в Києві. Лише через двадцять років, у 1957-му, Григорія Рябоконя посмертно реабілітували. Його історія стала одним із прикладів того, як радянський режим знищував навіть тих, хто свого часу допомагав йому утверджуватися.
Стало: вулиця Симиренківська
Назва Симиренківська присвячена не одній людині, а цілій родині Симиренків — українським промисловцям, цукрозаводчикам, ученим, селекціонерам і меценатам. Їхня історія тісно пов’язана із Черкащиною, адже саме в Млієві, нині на території Черкаської області, вони створили одне з найвідоміших у Європі помологічних господарств. Саме тут Левко Симиренко заклав знаменитий розсадник плодових культур, який став основою української школи наукового садівництва.
Родина Симиренків прославилася не лише науковими відкриттями. Василь Симиренко був одним із найбільших українських меценатів XIX століття. Він фінансував видання українських книжок, підтримував письменників, допомагав культурним товариствам та жертвував значні кошти на розвиток української освіти. Саме завдяки Симиренкам побачили світ багато творів української літератури, а український національний рух отримав фінансову підтримку в часи, коли це було надзвичайно ризиковано.
Прізвище Симиренків добре відоме й далеко за межами України. Саме Левко Симиренко створив сорт яблук «Ренет Симиренка», який і сьогодні залишається одним із найпопулярніших у світі. Його наукові праці стали основою розвитку сучасного садівництва, а Мліївська дослідна станція й нині продовжує справу видатного вченого.
Родина Симиренків показала, що українці можуть бути успішними підприємцями, науковцями, благодійниками та творцями національної культури. Саме тому нова назва нагадує не лише про видатне минуле Черкащини, а й про людей, які своїми знаннями та працею будували майбутнє України.
Це перейменування стало не лише частиною деколонізації міського простору, а й вшануванням однієї з найвидатніших українських родин, чия історія нерозривно пов’язана з Черкащиною. Саме Симиренки зробили величезний внесок у розвиток науки, промисловості, садівництва, меценатства та української культури.
Оновлені назви вулиць допомагають очистити місто від спадщини окупантів і створити простір, у якому кожен мешканець відчуватиме гордість та приналежність до своєї держави.
Перейменування — це наш спільний шлях до відновлення історичної справедливості та утвердження української ідентичності.