Черкаси провели у вічність ще одного свого відважного сина, який до останнього подиху тримав небо над Україною. Місто схилило голови в глибокій пошані, віддаючи останню шану солдату Миколі Кравцову. Його шлях — це історія простої людини, яка в критичний для країни момент виявила надзвичайну мужність і вірність присязі.

Про прощання із захисником повідомив міський голова Черкас Анатолій Бондаренко.

Микола Вікторович Кравцов народився на Донеччині, у селі Приморське Новоазовського району. Проте доля пов’язала його з Черкаською областю, яка стала для нього другою домівкою. Тут він закінчив Дубіївську загальноосвітню школу, а згодом — Смілянське вище професійне училище №11. Своє навчання за спеціальністю токар-револьверник Микола завершив із відзнакою, що свідчило про його сумлінність та відповідальний підхід до будь-якої справи.

Після проходження строкової військової служби він повернувся до цивільного життя у Черкасах. До великої війни багато черкащан могли зустрічати його на дорогах міста, адже Микола працював водієм-експедитором у ТОВ «Ходак».

Коли ворог прийшов із повномасштабним вторгненням, Микола Кравцов без вагань змінив кермо автівки на зброю. Він став до лав 156-го батальйону 118-ї бригади територіальної оборони, де служив на посаді стрільця. Його відданість справі не залишилася непоміченою командуванням. За мужність та професіоналізм Микола був нагороджений почесною відзнакою Міністра оборони України «Хрест сил територіальної оборони», а також отримав іменну зброю від командира батальйону.

Свій останній бій Микола прийняв на складному східному напрямку фронту. Протягом певного часу рідні та побратими жили надією, адже воїн офіційно вважався безвісти зниклим. Проте, на жаль, дива не сталося — підтвердилася звістка про його загибель під час виконання бойового завдання.

З Миколою Кравцовим попрощалися як із справжнім Героєм, який залишився вірним українському народові до самого кінця. Його подвиг — це внесок у нашу спільну свободу, ціна якої є болючою та непоправною.

Висловлюємо найщиріші співчуття родині, друзям та побратимам Миколи Вікторовича. Його ім’я навічно вписане в історію визвольної боротьби України.