Перейменування — це не просто зміна назви. Це повернення своєї історії та ідентичності. Хто не вчить свою історію, той буде вчити історію придуману ворогом.
Було: вулиця Вербовецького
До 2016 року вулиця носила ім’я Степана Вербовецького — учасника більшовицької боротьби проти Української Народної Республіки та активного діяча встановлення радянської влади в Черкасах. Він також працював на місцевому цукроворафінадному заводі.
Назва з’явилася ще за радянських часів і зберігалася у 1943–2016 роках. Сьогодні ж подібні топоніми переглядають у межах деколонізації, адже вони пов’язані з діячами, які боролися проти української державності.
Стало: вулиця Кобзарська
Фахівці наголошують: і Кобзарська, і Монастирська є історичними назвами для цієї місцевості, однак під час обговорення було вирішено дослухатися до позиції громади.
Найстаріша відома назва цієї вулиці — Монастирська. Вона згадується ще у 1893 році і використовувалася до 1923 року. Така назва була не випадковою: до 1920-х років тут існували два старообрядницькі монастирі — чоловічий та жіночий.
Старообрядці з’явилися в Черкасах ще у другій половині XVIII століття. Вони стали одними з перших російських поселенців у місті. З часом більшість з них перейшла до православ’я, але багато родин і сьогодні ведуть свій родовід саме від тих перших громад старообрядців.
Саме тому повернення назви Монастирська розглядалося як можливий варіант — вона теж має історичне підґрунтя і відображає важливу сторінку міського минулого.
Ще одна історична назва цієї вулиці — Кобзарська. Саме так вона називалася під час німецької окупації Черкас у 1941–1943 роках.
Під час сучасного обговорення топонімічна комісія розглядала різні варіанти, зокрема й повернення назви Монастирська. Однак зрештою було вирішено дослухатися до думки жителів міста, які підтримали назву Кобзарська.
Це рішення стало своєрідним компромісом: нова назва не лише має історичне коріння, а й символічно пов’язана з українською культурою та традиціями.
Таким чином, перейменування вулиці стало частиною ширшого процесу осмислення міського простору. Замість імені діяча радянської доби Черкаси отримали назву, що має історичну основу та підтримку громади.
Подібні рішення дозволяють місту поступово повертати власну історичну топоніміку та формувати простір, який відображає справжню багатошарову історію Черкас.
Перейменування — це наш спільний шлях до відновлення історичної справедливості та утвердження української ідентичності.