Перейменування — це не просто зміна назви. Це повернення своєї історії та ідентичності. Хто не вчить свою історію, той буде вчити історію придуману ворогом.
У Черкасах вулицю Ільїна перейменували на Надпільну — одну з найдавніших історичних назв міста. Таке рішення підтримала топонімічна комісія, аби повернути на мапу Черкас назву, що відображає справжню історію розвитку міста.
Було: вулиця Ільїна
Феофан (Єпіфан) Ільїн — уродженець села Яснозір’я Черкаського району, активний діяч становлення радянської влади на Черкащині. У 1918–1919 роках він був командиром інтернаціонального батальйону імені Спартака, який воював на боці більшовиків.
Його підрозділ брав участь у боях проти Армії Української Народної Республіки під час боротьби за Черкаси, а також у придушенні повстання отамана Никифора Григор’єва. Саме тому ім’я Ільїна пов’язане передусім із встановленням радянської влади та боротьбою проти українського визвольного руху.
Стало: вулиця Надпільна
Назва «Надпільна» має глибоке історичне коріння і напряму пов’язана з тим, як формувалися Черкаси. У XIX столітті саме тут проходила межа міста: далі простягалися поля та сільськогосподарські угіддя. Тож вулиця буквально пролягала «над полем», звідки й походить її назва.
Вперше ця назва згадується у 1884 році. Пізніше, у 1916 році, вона фігурувала як Надпільно-Польова. У 1926 році вулицю перейменували на честь Феофана Ільїна. Під час німецької окупації 1941–1943 років вона носила назву Гайдамацька, а вже у 2016 році місту повернули історичний топонім.
На початку ХХ століття Надпільна починалася біля великого пустиря неподалік сучасної вулиці Лісної, а завершувалася в районі нинішньої вулиці Кобзарської, де розташовувалися піщані та глиняні кар’єри. На території тодішнього військового містечка тоді стояли намети, а згодом з’явилися бараки для солдатів.
Саме тут, на військовому плацу, 31 серпня 1910 року відбулося випробування літака братів Касьяненків — одна з цікавих і маловідомих сторінок авіаційної історії міста.
До революції в районі сучасної тютюнової фабрики працювали підприємства підприємців Летичевського та Зарицького. Вони були знищені під час великої пожежі 1925 року. На розі з нинішньою вулицею Остафія Дашковича розташовувався винний завод №17, а у 1917 році на Надпільній відкрили перше у Черкасах технічне училище.
У післявоєнні роки тут також вирувало міське життя. Наприкінці 1940-х між сучасними вулицями Святотроїцькою та Байди Вишневецького діяв сінний базар, поруч стояла військова церква для солдатів та знаходився глибокий колодязь із джерельною водою. На початку 1950-х років кар’єри в кінці вулиці засипали, а ділянки почали використовувати під городи.
Повернення назви «Надпільна» — це не просто зміна табличок. Це відновлення історичної пам’яті про те, якими були Черкаси понад сто років тому. Назва нагадує про часи, коли місто закінчувалося саме тут, а за його межею починалися поля.
Такі топоніми допомагають містянам краще зрозуміти минуле свого міста і зберегти зв’язок поколінь із його історією.
Перейменування — це наш спільний шлях до відновлення історичної справедливості та утвердження української ідентичності.