Двох Захисників із Звенигородської громади посмертно нагородили орденами «За мужність» ІІІ ступеня. Йдеться про Павла Артеменка із села Багачівка та Миколу Герегу зі Звенигородки. Про це повідомили на сайті Звенигородської міської ради.

Обидва воїни були молодими. Вони свідомо обрали службу в морській піхоті та стали на захист України. У найважчий час для країни хлопці поставили обов’язок перед державою вище за власні мрії та плани.

Павлу Артеменку було лише 23 роки. Замість мирного життя він узяв на себе всі тяготи війни. Боєць служив навідником розвідувального відділення розвідувального взводу окремого батальйону морської піхоти. Підрозділ виконував складні бойові завдання на Покровському напрямку. Саме там українські військові стримували ворога. Захисник загинув 1 травня 2025 року під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Ясенове на Донеччині. Його стійкість і мужність стали прикладом справжньої відданості Батьківщині.

Микола Герега був на три роки старший. Попереду в нього було багато планів і мрій. Ще вчорашній студент вступив до лав Збройних сил України та обрав службу в морській піхоті. Він став стрільцем десантно-штурмового відділення. Побратими згадують його як відкриту та енергійну людину, яка підтримувала інших навіть у найскладніші моменти. На початку жовтня 2025 року російські війська активізували наступ на межі Дніпропетровської та Донецької областей. Біля села Іванівка Синельниківського району точилися запеклі бої. Саме там 9 жовтня 2025 року матрос Микола Герега загинув під час виконання бойового завдання. Він залишився вірним присязі до останнього подиху, проявивши справжню мужність.

Самовіддану службу обох воїнів відзначили на державному рівні. Відповідно до указу Президента України Павла Артеменка та Миколу Герегу посмертно нагородили орденами «За мужність» ІІІ ступеня разом з іншими загиблими Захисниками зі Звенигородського району.

Нагороди родинам передали під час церемонії у Звенигородській районній військовій адміністрації. Начальник адміністрації Юрій Піковський, звертаючись до рідних загиблих, сказав: «Ви виховали справжніх Героїв. У їхніх серцях жила ваша любов, віра та підтримка. Вони стали щитом для нашої землі, символом честі й відданості Україні».

Пам’ять про цих воїнів назавжди залишиться в громадах Черкащини. Їхня мужність стала прикладом сили духу і любові до рідної землі.