Перейменування — це не просто зміна назви. Це повернення своєї історії та ідентичності. Хто не вчить свою історію, той буде вчити історію придуману ворогом.
Було — вулиця Некрасова
Микола Некрасов — російський поет ХІХ століття, представник імперської культури та літературного канону Російської імперії. Його творчість часто подають як «соціально спрямовану». Однак вона цілком існувала в межах імперської системи й не заперечувала її основ, органічно вписувалася в ідею «єдиного російського простору».
У радянський період образ Некрасова був ідеологічно переформатований та активно популяризований як «поета народу», що стало підставою для масового перейменування вулиць на його честь. Саме через радянську топонімічну політику його ім’я з’явилося і в Черкасах. Його присутність у назвах українських вулиць була наслідком імперсько-радянської традиції, а не реального внеску в українську історію.
Стало — вулиця Михайла Брайчевського
Михайло Брайчевський (1924–2001) — історик, археолог, мислитель і один із найяскравіших українських інтелектуалів ХХ століття. Він був серед тих, хто на науковому рівні першим почав руйнувати імперські міфи про походження Русі та «спільну історію» з Росією. У своїх працях Брайчевський довів реальність князя Кия, відстоював автохтонність української державності й послідовно заперечував норманську теорію як політичну вигадку. Його книги «Коли і як виник Київ» та «Походження Русі» стали інтелектуальним викликом радянській системі.
Окремою сторінкою його життя стала стаття «Приєднання чи возз’єднання?». У ній він вщент розбив радянську ідеологему про «спільну колиску трьох братніх народів».Брайчевський науково довів: Переяславська рада не була «возз’єднанням», адже Україна та Росія до того часу ніколи не були частинами одного цілого.
За це його фактично знищили як науковця — звільнили, заборонили друкувати, змусили працювати кочегаром. Але він не зрікся своїх поглядів і залишився підписантом «Листа 139-ти» на захист репресованих. Його тоді називали людиною, яку «вигнали з Академії, але не вигнали з науки».
Брайчевський рятував не лише тексти, а й пам’ять у камені. Саме завдяки йому збережено ансамбль Києво-Могилянської академії, зупинено нищення історичних святинь і започатковано ідею відбудови Михайлівського Золотоверхого.
Перейменування вулиці на його честь — це не просто зміна таблички. Це вибір на користь наукової чесності, гідності й української історії без колоніальних нашарувань.
Оновлені назви вулиць допомагають очистити місто від спадщини окупантів і створити простір, у якому кожен мешканець відчуватиме гордість та приналежність до своєї держави.