Електронна пошта та смс. Ці сучасні засоби комунікації для них – другорядне заняття. Вони відроджують епістолярій. Поштівками обмінюються з абсолютно незнайомими людьми. Вітання шлють по всьому світу. Своє письмове хобі вони називають «посткросингом» – обміном листівками. Із черкаськими листувальниками познайомилися наші кореспонденти.
Куди й кому слати листівки – комп’ютер обирає навмання. Серед тих, хто зареєструвався на офіційному сайті міжнародного руху, українці – одні з найактивніших. У Черкасах живе близько 330 посткросерів. Інна – одна з них. Епістолярним хобі вона займається понад півроку.
Інна Наливайко, листувальниця: «Якщо чесно, не пам’ятаю, з чого все почалося. Просто я дуже люблю писати від руки листи. Це – не електронний варіант. Гарно, коли ти отримуєш його, коли ти торкаєшся до нього, коли ти чекаєш його на пошті, шукаєш марочки, конверти, а потім пишеш лист».
На сьогодні в колекції листувальниці близько 90 поштівок. Географія вітань – від Росії до Філліпін. Перлини письмової збірні – репродукції картин, закордонні газети та листівки із країн, де посткросерів один-два.
Інна Наливайко, листувальниця: «Я дуже люблю велосипеди. Тому прописала це у профайлі, що я буду рада будь-яким картинкам із велосипедами. І є в пошти така можливість, коли листівка, марка та штамп – тотожні. От у мене є така листівка з велосипедами. Це просто мрія кожного посткросера та людини, яка цим захоплюється».
Обмін листівками, переконує Інна, – не змагання. Це бажання зробити приємність. Про що писати – для посткросерів не принципово.
Інна Наливайко, листувальниця: «Зазвичай дивишся на те, що людині близьке. Намагаєшся відшукати те, що їй подобається. Одна дівчинка з Китаю написала, що збирає квиточки. Я запакувала цілий конверт різноманітних квиточків: із маршруток, тролейбусів, театру, поїздів, кіно. Все, що мала, все їй відправила».
Письмові вітання Інни мандрують усім світом. Опинилися листівки і в Молдові. Таня – посткросер із річним стажем. Проте активно листуватися їй не завжди вдається.
Тетяна Шкут, листувальниця: «Тяжко. Пошта наша працює не дуже швидко. Довго чекати не доводиться. Узагалі, тут із вибором листівок складно: не дуже великий вибір. Держава в нас така. Може, знаєте? Можна купити лише в одному відділі пошти листівки. Тому я перетинаю кордон і там уже купую».
Попри складнощі, Тетяна до посткросингу долучає і шестирічну донечку. Литувальниця каже: таке хобі може перерости у дружні візити.
Тетяна Шкут, листувальниця: «Для мене посткросинг – це спілкування з різними людьми, це свого роду подорож. Тому що ми не можемо подорожувати, де ми хочемо. А з посткросингом можна отримати частинку з іншої країни».
