Вже майже місяць, як на посаду командира 156 окремого батальйону був призначений Андрій Спіян, позивний “Молот”, за плечима якого – чималий бойовий шлях. Повідомляють на сторінці 156 окремого батальйону.
Андрій Спіян – кадровий військовий, у 1997 році закінчив Одеський інститут сухопутних військ за спеціальністю «Командна тактична артилерія».
В 1997 році став командиром одного зі взводів ЗСУ, в 1998 очолив батарею артилерійського полку.
У 2005 році, після розформування військових частин, залишив ЗСУ та перейшов до роботи в комерційних структурах.
В лютому лютого 2022 року, коли почалось повномасштабне вторгнення росії, Андрій Спіян відразу зрозумів серйозність ситуації, бо має досвід кадрового військового, та мав розуміння ситуації в Україні.
Свій шлях в великій війні розпочав командиром взводу мінометної батареї 156 ОБ. Перший бій відбувся у Попасній у квітні 2022 року. Без чітких наказів, зі своїм підрозділом зайняв вогневі позиції, зосередивши увагу на знищенні техніки та живої сили противника. Попри складні умови та відсутність зв’язку, бойові задачі були успішно виконані, підрозділ повернувся без втрат.
Після Попасної був призначений штатним командиром мінометної батареї 156 ОБ. Далі – Бахмут, де досвід кадрового військового особливо став в нагоді.
В січні 2024 року був призначений на посаду начальника артилерії батальйону. В квітні 2024 року був призначений командиром 254 ОБ. Пройшов важкі бої під Вугледаром, підрозділ ефективно виконав бойові задачі, втрати були мінімальними.
12 липня 2025 року Андрій Спіян був призначений командиром 156 окремого батальйону.
Далі – пряма мова нашого командира.
Як Ви бачите цю війну?
Ця війна – це війна технологій. Дрони, РЕБи, FPV, розвідні крила, бомбери змінили архітектуру війни. Наразі це все – основа для ефективного виконання бойових задач. Коли у підрозділу є очі – піхота і артилерія працює, і вступає у ближні бої лише за особливої, виняткової потреби. Піхота має йти лише під наглядом “очей” з неба, усі старі методи веденні війни – це просто ситрання особового складу в сучасних умовах. Не обманюте себе, адже наш ворог – це далеко не “чмоні”, вони постійно на крок вперед. Ворог тестує і запускає у серійне виробництво реактивні шахеди, вони вже з’являються над українськими містами і становлять велику небезпеку, також в останній рік чимало наших хлопців загинуло від дронів на оптоволокні, проти них наразі немає ефективних засобів протидії.
Ми переможемо лише завдяки технологіям і масовому виробництву ефективних засобів, іншого шляху я не бачу. Домовлятись з тими, хто напав, без гейм чейнджера, немає сенсу.
Після війни ми не повинні розслаблятись. Доки поруч існує росія – ми лишаємось в небезпеці, тисяча років історії нам це доводить.. Ми повинні робити все, щоб нікому не спало на думку нападати на Україну. Мова йде про фактор нашого виживання як нації.
Що б хотіли сказати цивільним?
Я в Черкасах з’являюсь дуже рідко. Іноді маю враження, що для Черкас війни не існує. Це добре, що війна далеко. Поки що. І не факт, що далеко настільки. І якщо ворог прийде в ваші оселі – чи він вас пожаліє? Певен і знаю, що ні. І який тоді сенс ховатись зараз? Зрозумійте, добровольців стає все менше, за три роки війни багато хто з нас втратив здоров’я, якщо не життя. Усі мають щось робити. Не можете воювати? Волонтерте. Я вдячний усім волонтерам, усім, хто закриває багато питань по забезпеченню. Лише разом ми переможемо.
Які плани щодо 156 ОБ?
Наразі я знайомлюсь з особовим складом, розбираюсь, в кого яка зона відповідальності, та де зона росту для нашого 156 ОБ.
Після надскладної Курської операції багатьом бійцям потрібне відновлення, отримання відповідних статусів щодо здатності продовжувати військову службу.
Перед нами стоять задачі рекрутингу та онбордингу – поповнення особового складу підрозділу, його навчання та адаптація. Також ми слідкуємо за технологічними інноваціями – РЕБи, дрони, НРК та розвідувальні крила – все це потрібно розвивати в батальйоні, адже воювати має техніка, а не люди. Все це зараз непросто і дорого, але в нас є дружні фонди та громада міста, які нас постійно підтримують. Я їм дуже вдячний.
Що хотіли б сказати батальйону?
Я розумію, що ви втомились, Курська операція була надскладною, в цій війні вона не має аналогів. Вона надзвичайно усіх нас виснажила.
Та був би вдячний за підтримку усіх моїх ініціатив. Буду робити все, щоб побратими в мене повірили. Ми покажемо супер результат, як і завжди до цього, коли робили неймовірні речі. Ми виведемо батальйон на вищий рівень, в тому числі технологічний. І в кінці, це моя мрія – пройдем парадом по Червоній площі в москві.
