Всі розмови, що ведуться про терміни служби і демобілізацію до завершення війни – не більше ніж попупізм політиків і істеричок.
Грають на цьому абсолютно кінчені істоти. А всі хто піднімає це питання в тилу – абсолютно не розуміють в якій ми жопі на фронті. Є бригади, де рівень комплектації особовим складом – 10%.
Де діваються люди? 24 лютого 2022 року сформували роту. В ній було 90 військовослужбовців. Загинуло з нас четверо. Ще двоє – безвісти зниклі, з величезною ймовірністю, що загинули.
В лавах ЗСУ залишилося 18 чоловік. Де решта? Кілька чоловік пішло в СЗЧ. Всі інші звільнились в запас. Частина після поранень, частина по сіменим обставинам, кілька – по хворобам. Троє по досягненню шістдесяти років.
Хто буде міняти тих хто залишився? Хто буде міняти тих, вже звільнився? З 2023 року я бачив лише двох людей, що прийшли на службу добровільно.
Не прийдуть діти депутатів, прокурори, племінники суддів, батьки заброньованих чиновників, брати футболістів. Не прийдуть ті, хто вже три роки не виходить з квартири чи будинку.
І ти не прийдеш, той хто читає. Бо страшно. Ні чоловік в піхоту, ні жінка діловодом. Ні хлопець в штурмовики, ні дід охороняти склад.
Припиняйте це ху*. Я розумію, коли про терміни служби говорить піхотинець, мінометник, водій, танкіст. А цивільний коли говорить про таке – він мудак, бо він не в ЗСУ. Не в нацгвардії, не в прикордонниках, не у ВМС, не у ВПС, не у ППО.
Тому ми будемо до кінця. І припиніть нас зайобвати своїм псевдопіклуванням.
Ну а хто не образився – кидайте копійку на картку.
4149499992740140 Нищик Я.В. Може купим для зв’язківців драбину спеціальну, щоб в Андрія пуп не розв’язувався.
- зі сторінки Ярослава Нищика в мережі Фейсбук
