Чародії та казкарі, бойки, лемки та гуцули – усі вони стали героями виставки художника Івана Фізера. «Мелодія отчого краю» поєднала чотири серії робіт талановитого митця. Усі вони присвяченні пращурам та Батьківщині Івана Васильовича – селу Лопушанка, що на Закарпатті. Кожен з сімдесяти творів митця пронизаний ностальгією, а також органічним поєднанням реального та вигаданого.
Сумні проникливі очі, народне вбрання, західноукраїнські та наддніпрянські традиції та працьовиті руки – ось спільні риси, що об’єднують героїв виставки Івана Фізера. Персонажі рідні митцю і навіть дещо на нього схожі. Адже усі – родом з села Лопушанка, що на Закарпатті. Автор виставки наголошує: кожен твір пронизаний ностальгічним болем, що проситься назовні.
Іван Фізер, художник: «Таким болем є моє село, над цією темою я працював усе життя. Настав час ці роботи показати. Чим більше старієш, тим більше відчуваєш зв’язок із тим місцем, де живуть твої батьки».
Іван Фізер зізнається – є тут і персонажі з його раннього дитинства.
Іван Фізер, художник: «От там є дядько Ілько, коли я був маленьким і не було радіо і ТБ, то він так гарно казки розказував, що коли я став письменним, то не повірив, що він це так робив».
Казкарі та чародії зображені на полотні дещо алегорично. У творах вражає сміливість вписаної реальної постаті в казкову композицію, а ще – самодостатність та естетична гармонія кожної роботи.
Микола Шкарабура, заступник міського голови м. Черкаси: «Постать Івана Васильовича гарна не тільки тим, що він гарний та талановитий, але отой його жанр, художній смак – дуже усім імпонує».
Лідія Нікітіенко, начальник управління культури і туризму ОДА: «Ставши серцем і душею Черкащини, все одно у вас є нотки ностальгії, бо в кожній роботі є щось схоже на вас».
Так само вражає і незвична естетика скульптури, – зізнаються поціновувачі творчості Івана Фізера.
Найголовніше – усі роботи свіжі, виконані минулого та цього року . У художньому музеї це вже третя персональна виставка Фізера. Зупинятися на досягнутому він не планує.
