51 окрема механізована бригада вже три тижні перебуває в тісному кільці під обстрілом без підкріплення та їжі в Краснопартизанську Луганської області. Про це "Прочерку" повідомив командир першого танкового взводу другої танкової роти танкового батальйону 51-ї окремої механізованої бригади старший лейтенант Дмитро Радченко.
– Ми – в тісному кільці. Кадрові командири тут адекватних рішень не ухвалюють. Кажуть, щоб чекали підкріплення. Чекаємо вже третій тиждень. Здається, вже три. Люди тут вже дні не рахують. Просто чекають ночі, коли почнуть бити міномети і "Гради", – говорить Дмитро Миколайович. – Розбивають усіх, розбивають повністю. Кожну ніч – міномети, на завершення – "Гради". Спалюють техніку. Можливо, через 2-3 дні тут нікого не залишиться… Сьогодні із Києва доповіли, що нам привезли їсти та боєприпаси. Такого немає, це брехня. Генерали брешуть. Із їжі в нас залишився тільки горошок і трохи води.
За словами Дмитра Радченка, Росія "підтягнула" дуже багато військ.
– Б’ють із Росії. Військ там "підтягнуто" дуже багато. Все перерито. "КрАЗи" заходять, розвантажуються. Самохідні артилерійські установки, танки, "Гради"… Все є. Вони на ніч заходять, роблять свою справу і йдуть. Кордон відкритий. Люди просто стоять, як м’ясо. А командири зарилися в триповерхових землянках і звідти не виходять. Вони навіть в туалет там ходять. Просто переживають за те, щоб дослужити до пенсії рік-півтора-два, – зазначає командир танкового взводу.
Дмитро Миколайович постійно спілкується із головою Черкаської облдержадміністрації Юрієм Ткаченком.
– Губернатор робить все можливе. Йому – респект і уважуха. Він сказав: "Намагатимусь зробити все, щоб вас витягти звідти". Але до нас не прорватися. Усі дороги прострелені, усе продане нашими генералами. Наші колони розбивають. У нас уже три тижні не було колон. Люди вже не знають, за кого воювати. А в нас не виходить воювати, тому що б’ють "Градами" і мінометами з Росії. А ми в бік Росії стріляти не можемо. Немає чим і немає куди. Боєприпасів немає, немає чим огризатися. Ми вже "списані". Сказали, що нас вивели звідси півтора тижні тому. Тут разом зі мною зараз 24, 51, 72, 666 бригади, "Кіровоград". Усі – недобитки. Усі, хто тут зі мною, кажуть, що підуть або зі щитом, або на щиті. Як баби, на колінах помирати не будемо. Краще, як мужики, із зброєю в руках…
Дмитро Радченко родом із села Велика Бурімка Чорнобаївського району. Мобілізований 7 травня.
