Домашній міні-цех з виготовлення сухих борщів розпочинає свою роботу в оселі родини Демиденків. За останні два місяці звідси на фронт відправлено понад півтори тони української національної страви.
Родина залучила до справи майже все село Білозір’я. Звозять овочі, а потім гуртом їх обробляють. Всі інгредієнти сушені. Навіть квасолю і м’ясо навчилися сушити. Олександр Іванович знає, наскільки це смачно. Він більше 20 років працює далекобійником. Його дружина Валентина Демиденко робила такі борщі йому в дорогу.
ОЛЕКСАНДР ДЕМИДЕНКО, ЧОЛОВІК ВАЛЕНТИНИ
Ми з хлопцями нашими українцями наварили його і нам сподобалося, бистро. Навіть запах самого борщу нагадує, бо там такого немає.
Спочатку передали бійцям кілька десятків пакунків з борщами. Хлопцям сподобалося і справу поставили на конвеєр. Односельці ідуть до хати Демиденків уже як на роботу. Не з порожніми руками. Несуть овочі, квасолю, м’ясо. Навіть сушарку принесли.
НАДІЯ УСЕНКО, ЖИТЕЛЬКА БІЛОЗІР’Я
Другі запитують, а навіщо це вам, це ж важко. А я кажу, я просто по-другому не можу.
ЛЮБОВ ДІБРОВА, ЖИТЕЛЬКА БІЛОЗІР’Я
Хочемо, щоб була швидше перемога, щоб наші хлопці повернулися живі-здорові, щоб вони були ситі, не голодні.
У польових умовах такий борщ можна приготувати швидко. Закип’ятити три літри води і кинути вміст пакету. За кілька хвилин потрібно додати томатну пасту, яка прикріплена до пакунка із сухими інгредієнтами.
Протягом двох місяців тут запакували півтисячі торбинок. Із одного пакунка виходить три літри борщу. Волонтер Мар’яна Бабенко каже, що отримує багато вдячних відгуків від бійців.
Пакунок такого борщу може зберігатися до півроку. Валентина Демиденко тішиться, що має можливість допомагати бійцям.
ВАЛЕНТИНА ДЕМИДЕНКО, ЖИТЕЛЬКА БІЛОЗІР’Я
Дуже тішить душу, що ми можемо їм чимось допомогти і по відгукам, що вони діляться з товаришами. Звичайно, гріє душу.
Дивіться також:
