Максим Моргуненко родом із Золотоніщини перебуває у дніпропетровському госпіталі після поранення на Донеччині.
Про це повідомляє прес-служба ОДА.
23-річний Максим служив у Житомирській аеромобільній десантній бригаді. Відслуживши строкову, повернувся додому. А в червні хлопець уже був у Яворові на Львіщині на спецпідготовці.
Через два тижні 80-та бригада, у складі якої служив наш земляк, воювала з терористами в Артемівську на Донеччині. Про те, де перебуває їхній син і брат, мама, тато і сестра дізналися з теленовин. Максим мало що розповідав рідним про свою військову службу. Лише коли мав їхати на Львівщину, у Яворів, повідомив про час. Батьки чекали на станції Шевченко, коли потяг, у якому їхали новобранці, зупинився. Побачення тривало 10 хвилин.
– Мамо, я повинен їхати на Донбас. Там наших убивають, потрібна підмога, – сказав тоді Максим.
Дізнавшись, що Максим бере участь у бойових діях, громада односельчан зібрала кошти, і за ті гроші купили бронежилет. Після визволення Артемівська Максимова бригада, переформована в Миколаєві і тепер уже 79-та, була кинута в бій на прикордоння. Там, за 15 кілометрів від кордону з Росією, було саме пекло. Напади бойовиків з українського боку, вогонь потужної російської артилерії з-за кордону…
Максим рідним про те майже нічого не розповідав, усе дізнавалися з телевізійних та інтернет-новин. Але якось у нього вирвалось: "Якщо вийду звідси живим – то сивим". Одного разу під час розмови зв’язок раптово обірвався на півслові. Максима врятував бронежилет. Та обличчя прошили осколки. Батько, дізнавшись, що син у госпіталі в Дніпропетровську, відразу поїхав туди. Хлопець і зараз лікується там. У нього проблеми із зором, слухом. Через пошкоджені дихальні шляхи постійно кашляє.
– Ми хочемо забрати Максима до Києва, – розповідає Кропивнянський сільський голова Ніна Рябуха. – Є деякі зв’язки з медичною службою військового госпіталю. Адже хлопцеві, напевно, потрібні будуть тривале лікування і реабілітація.
