Сім’я Ситників із села Пугачівка Уманського району вже сім разів побувала в зоні АТО. 41-річна Ольга та 50-річний В’ячеслав возять бійцям Сходу гуманітарну допомогу. Про це пише видання "Вечірня Умань".
За останні три місяці вони по декілька разів побували в найгарячіших точках: Щасті, Вуглегорську, Дебальцево. Чоловік та жінка не мають рідних, знайомих чи друзів, які воюють на Сході.
Ольга та В’ячеслав прожили разом вже більше 20 років. У родині є четверо дітей. Сім’я ніколи не займалися волонтерською діяльністю. Вони заробляють на життя тим, що продають рибу на ринку.
– Чому ви вирішили займатися волонтерською діяльністю?
– На засіданні ради громад Уманського району ми почули як оборонці громадського взводу розповідали про ситуацію на Сході України. Про те, як хлопці недоїдають, що їм не вистачає не те що військового обладнання, а навіть нижньої білизни… Після почутого ми взяли нашу стареньку "нивку" і разом із волонтерами штабу "Разом" уже четвертий місяць допомагаємо наших хлопцям.
– Ви батьки чотирьох дітей. Чи не страшно вам кожного разу їхати в зону АТО?
– Звичайно, що страшно. Ми вже не один раз були за крок до смерті. Потрапляли під обстріли мінометів та градів. Дякувати Богу, нам вдалося врятуватися.
Але потрапити під обстріл це ще не найжахливіше. Найгірше прощатися із бійцем, якому ти ще нещодавно допомагав, возив теплі речі, продукти. З яким ти спілкувався, і відчував його порив до життя, його прагнення перемогти ворога та швидше повернутися до рідного дому й дітей. А потім побачити як триста дорослих чоловіків зі сльозами на очах проводжають його в останню путь… Ось це дійсно страшно. Після цього розумієш, що те що ми робимо для солдатів, лише крапля в морі. Адже вони заради нас віддають найцінніше – життя.
– Хто найбільше вам допомагає у роботі?
– Нам багато хто допомагає: і чиновники, і підприємці, і студенти, і школярі, і прості уманчани. Одні приносять теплі речі, продукти, інші – гроші. Ми все записуємо, за кожну копійку перед нашими спонсорами звітуємося, на всі куплені речі даємо чеки, накладні. Показуємо фотозвіти, що ми ті чи ті речі доставили до місця призначення.
– Які речі найбільше радують військових?
– Найбільше зігрівають серця бійців малюнки та листи дітей. Солдати вивішують їх на своїй "виставці", по декілька разів переглядають та перечитують. Інколи навіть просять, щоб ми їм привезли ще дитячих картин. Підтримка найменших для них дуже цінна. Після таких листів, вони розуміють за що вони воюють.
– Як довго ваша сім’я ще планує займатися волонтерством?
– Поки не закінчиться війна. Після побаченого та пережитого в зоні АТО, ми не зможемо кинути наших солдатів. Тож будемо допомагати їм до останнього.
Джерело: Вечірня Умань
