Сергій Голдиш із Пекарів Канівського району на Сході кілька місяців. Він був навідником БМП 17 окремої танкової бригади. Під Горлівкою вони потрапили в оточення: хлопці практично вивели із оточення піхоту, для якої служили прикриттям, повертались по поранених. Тоді їх і взяли в полон. Про це пише видання "Дзвін".
– Це було 11 серпня. Ми вже майже дістались до місця призначення, але несподівано потрапили в засідку. Почався короткий бій. Ми маневрували і стріляли влучно, а по нас попасти не могли. Я кричав: косоокі сепари, – і тут нас накрило. Мінометами. Провідникові нашому відірвало руку, і я ще пам’ятаю, як він помер. А потім мене викинуло з БМП. Руки і ноги сильно посікло осколками, голова – як в тумані. Я ніби пам’ятаю, що Володю витягували із розтрощеної бойової машини, а що з Сергієм – не знаю. Вірю, що він живий, – розповів Сергій, який зараз лежить у військовому госпіталі в Києві.
Військового знайшли не відразу. Підібрали пораненого бійці з групи "Восток" та відвезли в лікарню у Донецьк.
– А там переповнено пораненими, багато серед них сепаратистів, багато було і так званих "мирних" жителів. Вони були дуже агресивні, якби не було охорони, то убили б. А оскільки фізично знищить не могли, то знущались морально: розказували, що ми, українці, звірі. Всякі історії дурні розповідали про наші звірства, – неохоче згадує полон Сергій.
Його також повинні були вивести на сумнозвісний парад на День Незалежності, але він не міг ходити, тому не чіпали. Тих, кого повели, Сергій більше не бачив. Казали, нібито частину їх вивезли за Донецьк і розстріляли з мінометів.
– Так я і сидів у лікарні до 25 серпня. Мене навіть трохи лікували, а з одягу дали якусь медичну хламиду. Легше стало, коли забрали на військову базу терористів. Там і одягнули, і пішли розмови про обмін. Надія з’явилась, хоча кілька разів обмін зривався. А 15 вересня нас обміняли на якусь снайпершу. Вісім наших поранених і два загиблих – на одну їхню. Мабуть, дуже цінна. З нашої бази нас вертольотом перевезли в Харків, а звідти – в Київ, – розповів Сергій.
Джерело: Дзвін
Скільки пробуде в лікарні, ще не знає, бо лікарі не говорять нічого – травми досить серйозні: осколкові поранення рук, ніг, втрата ока. Але каже, що почав вже відходити від пережитого.
