Уже завтра представниці прекрасної статі прийматимуть вітання та презенти. Чоловіки, які не хочуть розчарувати своїх коханих, як правило, до Жіночого дня готуються завчасно. Бо ж 8 Березня ще жартома називають святом-відповіддю 23 лютого. А от талановиті чоловіки щодня обдаровують жінок. Навіть більше – увіковічнюють їх. Як – про це готова розповісти кореспондентка ВІККА-НОВИН Вікторія Курченко. Далі – її спеціальний репортаж.
Її видно ще здаля. Це найбільша кам’яна жінка в Черкасах. Причому створила монумент теж представниця слабкої статі – відома майстриня Галина Кальченко. Правда, не без чоловічої допомоги. Пособили майстрині скульптори Едуард Кунцевич і Борис Микитенко. Творили Вітчизну-матір із реальної жінки.
Сергій Шамара, історик: «Версій багато, як завжди. Сама пані Галина могла з себе зробити цей образ. У 1981 році, коли відкривали київську Матір-Вітчизну, вважають, що обличчя тієї жінки зліплене саме з нашого скульптора, яка ставила тут цю Жінку-Вітчизну».
У значно менших масштабах із дня в день увіковічнює жінок Олександр Гульбіс. Зі склопластика роблять яхти, а він – вишукані скульптури.
Олександр Гульбіс, скульптор: «Самое интересное, естественно, делать фигуру человека. Потому что, наверное, на земле красивее ничего нет фигуры женщины и мужчины, если они в определенных состояниях».
За останні дванадцять із лишком років він створив із сотню скульптур. Третина – жіночі.
Олександр Гульбіс, скульптор: «Естественно, поскольку я здоровый мужик с правильной ориентацией, то мне интересней женскую фигуру делать. Как правило, если есть искажение – она более привлекательная, потому что идеальная фигура –не красивая, пресная».
Тривалий час йому позувала власна дружина. Тепер – другі половинки черкаських багатіїв. Ті хочуть мати ще й мистецькі копії дружин.
У своїй майстерні Микола Теліженко теж в оточенні представниць чарівної статі. Вони в нього й у графіці, й на витинанках. У творчості митця жіноча тема – провідна. Каже, це в нього генетичне. Миколу Теліженка виховували мама з бабусею. Тато постійно був на заробітках.
Микола Теліженко, заслужений художник України: «Я страшенно люблю зображувати і бабусь, і жінок літніх і, звичайно, молодих дівчат у творчості. Жінки – то є натхнення для будь-якого митця».
Правда, не любить Микола Теліженко голлівудських краль. Каже, параметри довгоногих силіконових дів йому чужі.
Микола Теліженко, заслужений художник України: «Наші українські жінки – статні, горді, мають прекрасні форми та гарні фігури, мають прекрасні усмішки, очі».
Володимир Коноваленко теж увіковічнює жінок. Та, на відміну від попередника, він це робить на тканині.
Володимир Коноваленко, вишивальник: «Я роблю все, що мені подобається, а жінки мені подобаюся. Поки вона не впала в душу, братися до роботи не буду».
Вишиває пан Володимир ще з дитинства. Звідки взялося таке захоплення – навіть не знає. У родині вишивальників не було. Усе ж роботу обрав нетворчу – встановлював системи відеонагляду. Лише на пенсії всерйоз зайнявся вишивкою. Потренувався на чужих жінках. Тепер збирається на тканині зобразити й свою.
Володимир Коноваленко, вишивальник: «Вона вже в роботі. Схема готова, тільки лишилося вишити».
Він у постійному пошуку вдалого плану. У творчості відомого черкаського фотографа жінка теж на особливому місці. Денис Бондаревський – майстер портрету.
Денис Бондаревський, фотограф: «Моя професія безпосередньо пов’язана з красою. А краса – це, насамперед, жінка. Тому я працюю над тим, щоб підкреслити цю жіночу красу».
І підкреслив красу він вже понад сотні жінок.
Денис Бондаревський, фотограф: «У кожної людини є своя родзинка. Її достатньо побачити. А потім лише підштовхнути, в цьому випадку мою модель, для того, щоб вона розкрилася».
На брак натхнення талановиті чоловіки не скаржаться. Бо в Черкасах, кажуть, найгарніші жінки.
