На черкаському Майдані не стихають протести. Вони – не численні. Проте рішучі й амбітні. Попри 10-градусний мороз люди стоять. Бо солідарні із Майданом київським.
Олександр Петренко несе речі до штабу національного спротиву. До столиці вирушити він не може. Проте із протестувальниками думками та душею.
Олександр Петренко, мітингувальник: «Для того, щоби наші люди, які там стоять, трималися до останнього, до перемоги! Інакше хай не приїжджають звідти».
Черкасці, окрім чаю, сушки й одягу, на Майдан несуть свої обурення.
Анатолій Гордієнко, мітингувальник: «Нас же за людей не вважають. Хіба можна дітей бити? Що це таке? Повинні всі по одних законах жити. Ми ж люди. Через це їздив і буду їздить».
Людмила Шинкаренко, мітингувальниця: «Жінки теж вибирають свій шлях. У жінок такі ж самі діти, як і в чоловіків. Жінки не повинні лишатися осторонь».
Михайло Чудний, мітингувальник: «Уряд у відставку треба й усе. Вони повинні відразу вжити заходи, піти на діалог, покарати за протиправні дії. І все. А вони цього не зробили. Значить, вони…».
Тетяна Корецька, мітингувальниця: «Владі потрібно дати відповідь на те, що люди мерзнуть і стоять. Чому влада мовчить? Це – велике питання!».
У Черкасах мітингувальники збираються щодня о 18.00. Виходять на підтримку столичного Євромайдану.
Ірина Радомська, мітингувальниця: «Готова стояти до останнього. Приходжу сюди щодня. Раз тільки не була, коли на Майдан у Київ їздила».
