У Черкасах презентували мистецтво в’язнів. Це переважно ікони. У намальованому – і каяття, і Божа любов, і навіть крик душі. Організатори виставки кажуть: робили все для того, аби в’язні відчули свою значущість у суспільстві. Що з того вийшло, розкажуть наші кореспонденти.
Засудженим – визнання. У Черкасах експонують мистецькі роботи, над якими працювали в’язні.
Денис Гладун, відвідувач виставки: «Каждая картина показывает крик души заключенного, его мысли, его желания, возможно, то, как он хочет домой, как он хочет на свободу. Возможно, как он понял, что он сделал и что больше такого делать нельзя».
Тут сотня картин. Більшість із робіт – ікони. Організатори виставки переконані: подібні заходи вкрай необхідні. Бо ув’язнення – це не вирок. Засуджені заслуговують на діалог із суспільством.
Ієрей Костянтин-Пантелей, керівник відділу Душпастирства УГКЦ: «Головна мета її – звернути увагу на потребу реінтеграції людей, які ввійшли в конфлікт із законом, отримали вироки, пов’язані з утриманням під вартою або пов’язаних із перебуванням у виправних колоніях».
Наталя Несвіт, благодійниця фонду «Від серця до серця»: «Люди, які перебувають або відбувають покарання в місцях позбавлення волі, – це люди, які мають право бути реінтегрованими в суспільство, мають право бути людьми, які можуть отримувати всілякі послуги, перебуваючи в місцях позбавлення волі».
Окрім мальованого, тут ще і вишивка, і різьблення. Усе виконано руками засуджених. Роботи – аматорські.
Галина Мураєнко, заступник директора Черкаського обласного художнього музею: «Багато робіт пройняті такою любов’ю до життя. Вони шукають допомоги від своєї біди. Шукають якогось виходу. І цей вихід знаходять у творчості».
Виставка – пересувна. Заґратоване мистецтво вже показували в Чернігові, в Полтаві та Києві. «Преображення Господньою любов’ю» мандруватиме Україною і надалі.
